Роскажить про Скруджа від свого імені твір Ніч перед різдвом​

І. Карпенко -Карий - один з корифеїв української сцени . Драматична творчість І. Карпенка- Карого - найбільше досягнення української класичної драматургії XIX століття . Через величезну пізнавальної та художньої цінності його твори вже понад століття мають неабиякий успіх. «... Цілісність драматичної творчості Карпенка- Карого , - писав його видатний сучасник Іван Франко, - наповнює нас почуттям подиву його талантом. Охопити такий широкий горизонт , заселити його таким безліччю живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант ... ».
«Сто тисяч» - значний крок на шляху творчого зростання.
1 . Засудження недоліків суспільного життя. У п'єсі автор вістря своєї сатири спрямував проти сільських глитаїв , пронизаних ненаситної жадібністю до збагачення . Вся увага Карпенко -Карий зосередив на типовому образі « користолюбця ». Невдала спроба дешево придбати сто тисяч фальшивих карбованців виступає лише як епізод , який допомагає глибше розкрити характер персонажів. )2 . Центральний персонаж комедії - Герасим Калитка . ( Це черствий і старанний власник , який понад усе любить землю і намагається її придбати якомога більше. Жадібність збагачення стала єдиною всепоглинаючою пристрастю сільського глитая . Усі вчинки обумовлені цією пристрастю , підпорядковані цій мрії . Навіть родинні почуття у Мошни притуплені власницькими інтересами . Таких , як Герасим Калитка, в 80 -х роках було чимало , що дало можливість зграй шахраїв оббирати цих засліплених жадібністю господарів.
3 . Примарне прагнення Бонавентури . Копач захоплюється заповзятливістю таких , як Калитка, « господарських мужиків » , які поступово прибирають до своїх рук землі . Сам він теж мріє розбагатіти , тому й шукає скарб , перекопуючи тонни землі . Він хоче розбагатіти відразу , без виснажливої ​​щоденної роботи .4 . Своєрідність образу Савки . Кум Мошни , Савка , теж мріє про гроші. Заради них він готовий йти в пекло , віддати душу Люциферу . На Івана Купала він ходив на роздоріжжі кланятися Гнату Безп'ятов і попросити грошей . Заради збагачення він готовий на все , нічого не боїться : «Страшно тільки без грошей , - говорить він , - а з грошима , сказано ж, і чорт не брат».

Продовження  оповідання Євгена Гуцала                                   «Сім’я дикої качки» Приїхавши додому Юрко відчував велике почуття досади, що так і не вибачився перед подругою. А тим часом Тося у селі також мучила себе відчуттям що вона зробила,щось не правильно. Друзі зрозуміли, що вони повинні були вибачитися один перед одним, але не могли, бо були далеко один від одного. Через місяць почався навчальний рік, але Юрко не пішов у школу тому, що захворів. Тося про його хворобу дізналася від бабусі, і дуже жаліла, що не може підтримати його. На вихідних бабуся запропонувала внучці поїхати до міста та навідати хворого друга. Постукавши в двері, дівчинка хвилювалася як Юрко сприйме її приїзд, чи не тримає він на неї бувалу образу. Юрко відкрив двері і побачив дівчинку з русявим волоссям та одягнену у гарне червоне пальто (якщо чесно вона була схожа на червону шапочку) із банкою смачного малинового варення. Юрко впізнав у цій постаті свою найкращу подругу Тосю. Хлопчик дуже зрадів і не дивлячись на те що був хворий обійняв подругу і сказав таке довгоочікуване: «Пробач мене!». Тося також відповіла взаємністю. Юрко запросив подругу на смачнючі вареники з вишнями, які зробила сьогодні мама.  Потім вони декілька годин поспіль розповідали про те, що вони відчували після розтавання. Юрко сказав: -       Як мені жаль, що я допустився такої помилки із тими беззахисними каченятами. У відповідь Тося розсміялась і відповіла: -       Не турбуйся ти так. Твої каченята цілі та здорові. -       Як це? -       А ось так. І тепер вони весь час приходять до мене в гості і граються поряд із моїми свійськими тваринками. Тепер вже юнака не мучила совість за те, що він зробив з малими каченятами, а знав що вони вже майже дорослі, самостійні каченятка.