слова дідуся: — Я вам дам метра! Я вам такого метра дам, що…
там же хлопчик нижче ростом - це мав би бути Ява - Ми зараз усе закидаємо — нічого й видно не буде. Одійдіть, діду!
там де хлопчик темненький - це Павлуша. Що він говорив в творі не зрозуміло, але можна вписати такі слова: — Та ми ж не хотіли. Ми ж хотіли метро. Таке, як у Києві.
Якщо знизу виглядає свиня, то говорити вона нічого не могла, але вона могла дивитися на хлопців з осудом, так само як корова Контрибуція з співчуттям. Слова можна придумати самому, наприклад: - Але ви і шибеники !
картинка, де хлопці з коровою: для корови слова - ідіть, хлопці, отсюдова. Не займайте мене,
слова Яви (в капелюсі) - Вона до мене просто звикла, вона мене любить і тому не хоче…
слова Павлуші - Якась дровиняка, а не корова.
картинка де хлопці з цуценям:
Павлуша (зі шнурком) - Яво! Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злітаю!
Ява - Прийняв на борт потерпілого товариша Собакевича.
у цуценяти ні слів, ні думок у творі не було: цуценя спершу скиглило, а потім привітно метляло хвостиком, тому слова йому можна придумати, наприклад: Дякую, хлопців, або Ура, мене врятовано!
Хлопцям було не до розмов, але також можна придумати: наприклад: Ява - Павлушо, тримайся!,
для Павлуші: - Дякую, Яво! або Дякую, старик (хлопці так один одного називали а друзями вони ще не були) або як у творі - це може б було вірніше - Хлопці! Куди ви?! А я? Раби! Гади! Гаменхотепа кинули!
картинка в метро:
у міліціонера слів і думок не було - він взагалі був не в курсі, що став причиною такої кумедної пригоди, хіба що придумати щось типу - Це ще що таке ? взагалі, він біг вже слідом за ночвами з дівчиною і кричав: — Стривайте! Стривайте! Одну хвилинку! Можна і ці слова вписати.
Дівчині було не до слів, її заціпило, навіть у творі так вказано, а ті слова, що вона сказали, то вже було після того як вона зупинилася: Політ пройшов нормально. Почуваю себе добре. Невагомість і перевантаження перенесла задовільно. Але для цієї картинки вони не підходять, хіба що придумати "Що це? або Ой, матінко !
А для хлопців слова тут тільки одні, ті що сказав Ява — Диви! Диви! Старшина Паляничко! Давай доженем!
В історії українського народу закарбовано безліч героїчних прикладів національно-визвольних війн за свободу для себе і свого краю від іноземних гнобителів. Не оминув цю тему і поет Тарас Шевченко, створивши захопливу за динамікою подій, глибиною образів та суджень поему «Гайдамаки» про боротьбу проти польських гнобителів, що увійшла в історію як Коліївщина. Це історико-героїчна поема або, згідно з іншим визначенням, ліро-епічна поема героїчного змісту з соціальним спрямуванням, яка до того ж є найбільшою з поем Тараса Шевченка.
Для розуміння змісту твору важливим є знання історичної основи поеми. Тарас Шевченко розповідає про драматичний період української історії — повстання на Правобережній Україні, яке відоме під назвою Коліївщина та яке тривало з 1768 до 1769 року. Причиною цього збройного виступу було посилення соціального та національно-релігійного гноблення, адже українці зазнавали постійних утисків та знущань від поляків-конфедератів. Повстання розпочалося під приводом Максима Залізняка, до якого згодом приєднався козацький загін Івана Гонти. Хоча й початок боротьби був надзвичайно успішним і повстання поширювалося навіть за межі Правобережжя, цей виступ закінчився трагічно: не отримавши очікуваної підтримки від Російської імперії, яка виступила на боці Польщі, гайдамаки опинилися у скрутному становищі. Польща суворо розправилася з повстанцями: тисячі були покарані на смерть, Максим Залізняк був відправлений до Сибіру, а Івана Гонту по-звірячому стратили. Причини повстання, його зародження та апогей, долі окремих людей та їх переживання — все це не оминув увагою Тарас Шевченко у своєму творі.
Композиційно поема складається з двох вступів (перший — ліричний і філософський, другий — історичний, літературно-полемічний, в якому автор подає історію Польщі та причини повстання), одинадцятьох розділів, епілогу та післямови (у творі ця частина іронічно називається «Передмова»). Особливістю розповіді є значна кількість ліричних відступів, в яких автор дає оцінні твердження подіям та наводить власні міркування.
Тарас Шевченко зображає події національно-визвольної боротьби за до двох сюжетних ліній. Перша — це власне повстання, його учасники та перебіг подій. Друга — це особисте життя наймита Яреми, що дозволяє поглянути на історію не відсторонено, а через внутрішні переживання героя, його мотиви та прагнення.
Ярема — наймит-попихач у корчмі, що виріс без батька й матері. Зовнішні обставини — знущання з боку хазяїна-жида та тяжке життя, а також почуття кохання до дівчини Оксани зумовлюють його рішення приєднатися до гайдамаків. Саме там юнак почуває себе вільно, він отримує прізвище Галайда, та найголовніше — він здобуває повагу та визнання своїх побратимів. Звістка про вбивство титаря (батька коханої) та викрадення Оксани додає Яремі ненависті до ворогів, він стає більш запальним та відчайдушним у своїй боротьбі. Образ Яреми важливий тим, що він пересічний юнак, отже, за до його історії можна зрозуміти мотиви багатьох людей, які спонукали їх приєднатися до повстанців.
Керівник поставання — Максим Залізняк — наділений великою кількістю позитивних рис: він видатний полководець, який уміло керує повстанцями, хоробрий воїн, що завжди опиняється у найзапекліших битвах. Шевченко часто називає Залізняка батьком гайдамаків, підкреслюючи шанобливе ставлення до Залізняка та високу оцінку його дій серед повстанців.
Керівник поставання — Максим Залізняк — наділений великою кількістю позитивних рис: він видатний полководець, який уміло керує повстанцями, хоробрий воїн, що завжди опиняється у найзапекліших битвах. Шевченко часто називає Залізняка батьком гайдамаків, підкреслюючи шанобливе ставлення до Залізняка та високу оцінку його дій серед повстанців.
Поруч із Залізняком виступає уманський сотник Іван Гонта, який перейшов на сторону гайдамаків. Саме з цим персонажем пов’язана одна з найтрагічніших подій твору — розділ «Гонта в Умані», коли через вірність переконанням та присязі він вбиває власних дітей, які були католиками. Вбивство своїх синів Гонтою не історичний факт, а художній вимисел автора, який Шевченко використовує для більшої трагічності та драматичності розповіді, підкреслюючи жорсткість,непохитність та вірність ідеям гайдамаків.
Загалом, поема багата на історичні факти, імена та, особливо, натяки на певні історичні обставини. Наприклад, у розділі «Свято в Чигирині» згадується «щедрої гостинець пані» — надіслані «вози залізної тарані», що є покликанням на поширену думку про підтримку повстання російською царицею Катериною ІІ, яка була зацікавлена у послабленні Польщі.
Відповідь:
переписую все з своїх коментів сюди)))
як варіант
на першій картинці : де хлопці і дідусь вписуємо
слова дідуся: — Я вам дам метра! Я вам такого метра дам, що…
там же хлопчик нижче ростом - це мав би бути Ява - Ми зараз усе закидаємо — нічого й видно не буде. Одійдіть, діду!
там де хлопчик темненький - це Павлуша. Що він говорив в творі не зрозуміло, але можна вписати такі слова: — Та ми ж не хотіли. Ми ж хотіли метро. Таке, як у Києві.
Якщо знизу виглядає свиня, то говорити вона нічого не могла, але вона могла дивитися на хлопців з осудом, так само як корова Контрибуція з співчуттям. Слова можна придумати самому, наприклад: - Але ви і шибеники !
картинка, де хлопці з коровою: для корови слова - ідіть, хлопці, отсюдова. Не займайте мене,
слова Яви (в капелюсі) - Вона до мене просто звикла, вона мене любить і тому не хоче…
слова Павлуші - Якась дровиняка, а не корова.
картинка де хлопці з цуценям:
Павлуша (зі шнурком) - Яво! Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злітаю!
Ява - Прийняв на борт потерпілого товариша Собакевича.
у цуценяти ні слів, ні думок у творі не було: цуценя спершу скиглило, а потім привітно метляло хвостиком, тому слова йому можна придумати, наприклад: Дякую, хлопців, або Ура, мене врятовано!
картинка на баштані:
дід Салимон лаявся: — Ах, шелегейдики! — Ах, шмарогузи! — Ах, катові гаспиди!
Хлопцям було не до розмов, але також можна придумати: наприклад: Ява - Павлушо, тримайся!,
для Павлуші: - Дякую, Яво! або Дякую, старик (хлопці так один одного називали а друзями вони ще не були) або як у творі - це може б було вірніше - Хлопці! Куди ви?! А я? Раби! Гади! Гаменхотепа кинули!
картинка в метро:
у міліціонера слів і думок не було - він взагалі був не в курсі, що став причиною такої кумедної пригоди, хіба що придумати щось типу - Це ще що таке ? взагалі, він біг вже слідом за ночвами з дівчиною і кричав: — Стривайте! Стривайте! Одну хвилинку! Можна і ці слова вписати.
Дівчині було не до слів, її заціпило, навіть у творі так вказано, а ті слова, що вона сказали, то вже було після того як вона зупинилася: Політ пройшов нормально. Почуваю себе добре. Невагомість і перевантаження перенесла задовільно. Але для цієї картинки вони не підходять, хіба що придумати "Що це? або Ой, матінко !
А для хлопців слова тут тільки одні, ті що сказав Ява — Диви! Диви! Старшина Паляничко! Давай доженем!
Пояснення:
В історії українського народу закарбовано безліч героїчних прикладів національно-визвольних війн за свободу для себе і свого краю від іноземних гнобителів. Не оминув цю тему і поет Тарас Шевченко, створивши захопливу за динамікою подій, глибиною образів та суджень поему «Гайдамаки» про боротьбу проти польських гнобителів, що увійшла в історію як Коліївщина. Це історико-героїчна поема або, згідно з іншим визначенням, ліро-епічна поема героїчного змісту з соціальним спрямуванням, яка до того ж є найбільшою з поем Тараса Шевченка.
Для розуміння змісту твору важливим є знання історичної основи поеми. Тарас Шевченко розповідає про драматичний період української історії — повстання на Правобережній Україні, яке відоме під назвою Коліївщина та яке тривало з 1768 до 1769 року. Причиною цього збройного виступу було посилення соціального та національно-релігійного гноблення, адже українці зазнавали постійних утисків та знущань від поляків-конфедератів. Повстання розпочалося під приводом Максима Залізняка, до якого згодом приєднався козацький загін Івана Гонти. Хоча й початок боротьби був надзвичайно успішним і повстання поширювалося навіть за межі Правобережжя, цей виступ закінчився трагічно: не отримавши очікуваної підтримки від Російської імперії, яка виступила на боці Польщі, гайдамаки опинилися у скрутному становищі. Польща суворо розправилася з повстанцями: тисячі були покарані на смерть, Максим Залізняк був відправлений до Сибіру, а Івана Гонту по-звірячому стратили. Причини повстання, його зародження та апогей, долі окремих людей та їх переживання — все це не оминув увагою Тарас Шевченко у своєму творі.
Композиційно поема складається з двох вступів (перший — ліричний і філософський, другий — історичний, літературно-полемічний, в якому автор подає історію Польщі та причини повстання), одинадцятьох розділів, епілогу та післямови (у творі ця частина іронічно називається «Передмова»). Особливістю розповіді є значна кількість ліричних відступів, в яких автор дає оцінні твердження подіям та наводить власні міркування.
Тарас Шевченко зображає події національно-визвольної боротьби за до двох сюжетних ліній. Перша — це власне повстання, його учасники та перебіг подій. Друга — це особисте життя наймита Яреми, що дозволяє поглянути на історію не відсторонено, а через внутрішні переживання героя, його мотиви та прагнення.
Ярема — наймит-попихач у корчмі, що виріс без батька й матері. Зовнішні обставини — знущання з боку хазяїна-жида та тяжке життя, а також почуття кохання до дівчини Оксани зумовлюють його рішення приєднатися до гайдамаків. Саме там юнак почуває себе вільно, він отримує прізвище Галайда, та найголовніше — він здобуває повагу та визнання своїх побратимів. Звістка про вбивство титаря (батька коханої) та викрадення Оксани додає Яремі ненависті до ворогів, він стає більш запальним та відчайдушним у своїй боротьбі. Образ Яреми важливий тим, що він пересічний юнак, отже, за до його історії можна зрозуміти мотиви багатьох людей, які спонукали їх приєднатися до повстанців.
Керівник поставання — Максим Залізняк — наділений великою кількістю позитивних рис: він видатний полководець, який уміло керує повстанцями, хоробрий воїн, що завжди опиняється у найзапекліших битвах. Шевченко часто називає Залізняка батьком гайдамаків, підкреслюючи шанобливе ставлення до Залізняка та високу оцінку його дій серед повстанців.
Керівник поставання — Максим Залізняк — наділений великою кількістю позитивних рис: він видатний полководець, який уміло керує повстанцями, хоробрий воїн, що завжди опиняється у найзапекліших битвах. Шевченко часто називає Залізняка батьком гайдамаків, підкреслюючи шанобливе ставлення до Залізняка та високу оцінку його дій серед повстанців.
Поруч із Залізняком виступає уманський сотник Іван Гонта, який перейшов на сторону гайдамаків. Саме з цим персонажем пов’язана одна з найтрагічніших подій твору — розділ «Гонта в Умані», коли через вірність переконанням та присязі він вбиває власних дітей, які були католиками. Вбивство своїх синів Гонтою не історичний факт, а художній вимисел автора, який Шевченко використовує для більшої трагічності та драматичності розповіді, підкреслюючи жорсткість,непохитність та вірність ідеям гайдамаків.
Загалом, поема багата на історичні факти, імена та, особливо, натяки на певні історичні обставини. Наприклад, у розділі «Свято в Чигирині» згадується «щедрої гостинець пані» — надіслані «вози залізної тарані», що є покликанням на поширену думку про підтримку повстання російською царицею Катериною ІІ, яка була зацікавлена у послабленні Польщі.
Объяснение: