В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Х
Химия
Д
Другие предметы
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
М
Музыка
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
У
Українська література
Р
Русский язык
Ф
Французский язык
П
Психология
О
Обществознание
А
Алгебра
М
МХК
Г
География
И
Информатика
П
Право
А
Английский язык
Г
Геометрия
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История

Розглянь скульптурну композицію Василя Ярича. який епізод із повісті вона ілюструє? яку головну думку втілює? (Захар Беркут)

Показать ответ
Ответ:
Анна3672
Анна3672
27.01.2020 12:38
Дата народження автора: 24 серпня 1937 у місті КиївНавчання: Закінчила факультет журналістики Львівського університету.Творча спадщина: Авторка книг «Дрогобицький звіздар» (1970), «Повісті», «Квітень у човні» (1981), «Родовід», «Бенефіс», «Десять слів поета» (1986) та книжок для дітей — «Канікули у Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968; Видавництво Старого Лева, 2010), «Звичайний шкільний тиждень» (1973), «Яблуня і зернятко» (1983)."Королева жіночої прози":"-Пані Ніно, коли до Вас прийшло усвідомлення того, що письменництво - справа Вашого життя?-Однразу після того, як почала читати. Хоч у той час і йшла війна, проте мама навчила мене читати, коли мені було п'ять років. Розпочала я з поважних книжок - інших не було. Першою книжкою. яку прочитала, була повість Марка Твена "Принц і жербрак".-Ця книжка була у Вашій домашній бібліотеці?-Ні. У нас у ті роки й дому не було... Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на берегах газети - пером. Чорнило ми робили з бузини. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розривалося... так ми вчилися.-Ви досі пишите ручкою на аркуші паперу або користуєтенеся друкарською машинкою, а не комп'ютером...-Так. А крім мене, так працює, наприклад, Роман Іваничук. Він, до речі каже, що з ним закінчиться епоха письменників, у яких думка - на кінчику пера. Рано чи пізно настане час, коли на Землі більше не буде людей, які у своему житті бачили дерев'яне перо, каламар, чорнило... Добре це чи погано? Незнаю..." Унікальність творчості:У нашій літературі Ніна Бічуя унікальна тим, що працює в жанрі історичної новелістики, тим, що навіть у 1960-1970-ті, коли в українській літературі проголошували село джерелом етики, письменниця стала предтечею нового урбанізму - того, що зіпнеться на ноги вже в 1990-ті.2. Продовжіть думку: дорослість – це:Дорослішати і весело і важко водночас, адже на школярів чекають справжні випробування на чесність,  людяність,  міцність  дружби,  на  осягнення  людського  призначення . Дитячий світ трохи гостріший і більше справдешній, і від того іноді жорстокіший,  але завжди щиріший.  Він для нас стає джерелом усього на світі, але нам не хочеться в ньому залишатися, бо людина повинна рости…  І саме про це книги Ніни Бічуї.3. Паспорт творуТема: розповідь про школу дорослішання підлітківІдея:Пошук свого шляху у житті.Жанр:Психологічна повість.Композиція:Експозиція:Знайомство з учнями 7-Б. Пізнання ціни дружби.Зав’язка: Конфлікт між Славком та Юльком.Розвиток дії: Навчання та захоплення Славка, Юлька, Стефка та Лілі. Підготовка Славка до змагань.  Театральна вистава.Кульмінація: шкільний суд над Славком Беркутою, вирок – підтримка класу +байдужіть Юлька.Розв’язка: Усе ніби так просто, так гарно. Як у казці. Судили — вибачили — помилилися…Сюжетні лінії: Життя кожного з чотирьох підлітків.Дружба-протистояння Славка і Юлька.Любовний трикутник Юлько – Лілі – Славко.Місце, час дії:Львів; зимаПроблематика:1. Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування.2. Самореалізація дитини.3. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження).4. Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.).
0,0(0 оценок)
Ответ:
Анна111111115
Анна111111115
27.04.2022 02:23
Повесть Гр. Тютюнника «Климко» переносит нас в тяжелые времена фашистской оккупации Украины, открывая призабытую страницу нашей истории. Климко, главный герой произведения, идет за много километров за солью, чтоб потом продать ее и от голода любимую учительницу с дочуркой-младенцем и себя с другом. Он идет дорогами войны, преисполненными опасностей, побеждая в себе страх, побеждая иногда физическое бессилие и болезнь. По возрасту он был нашим ровесником, поэтому так больно ощущаешь сердцем все его страдания, поражаешься его выдержке и недетской мудрости. А еще, кажется, будто примеряешь на себя то трудное путешествие Климка и учишься милосердию.

Это милосердие беззащитных детей войны стало главной темой повести. Автор рассказывает о встрече на базаре Климка и Зульфата со своей учительницей, которая с малым ребенком оказалась в безысходности. С этих пор у друзей появилось благородное желание ей, и они берут на свои слабые плечи все заботы о Наталье Михайловне с Олей, становятся их опорой. Именно опекаясь их жизнями в первую очередь, отправляется юный герой новеллы Климко в далекую дорогу.

На ней Климко с сапожником во время осады на базаре незнакомую девушку от Германии, хотя мог поплатиться за это жизнью. И мы понимаем, что настоящие люди остаются людьми даже в экстремальных ситуациях, обнаруживая сочувствие и милосердие к другим. Позднее мы видим Климка во время пребывания у тетки Марины, которая выхаживала его в горячке и хотела даже оставить у себя - усыновить. Но мальчик, хотя ему и нравилось у доброй женщины, не согласился, так как ощущал ответственность за жизнь дорогих ему людей. Мне кажется, что в этом эпизоде очень выразительно показывается доброта и самоотверженность человеческой души моих соотечественников-украинцев.

И важнейшим, на мой взгляд, есть заключительный эпизод новеллы - возвращение Климка с торбочкой соли на станцию советскому пленному и смерть мальчика. После опасной дороги, после трудных испытаний, преисполненный радостью, возвращался назад Климко с драгоценной солью. И здесь подстерегла мальчика неумолимая смерть, как подстерегала она на тех военных дорогах многих его ровесников. И даже в этот судный час Климко возникает человеком, который заботится не о себе, а о других. Забыв об опасности, он показывает советскому пленному воину, куда убегать. Здесь и скосила его очередь из немецкого автомата: «Он уставился пальцами в курточку на груди, тихо ахнул и упал. А из пробитого мешка тоненькой струйкой потекла на дорогу соль…» …Перед глазами еще долго стоит эта струйка соли, а сердце заполняет безграничная тоска и любовь к мальчику с бескорыстной, милосердной и бесшабашной душой, что жила для добра. Любовь ко всем детям войны, которые обнаруживали такое милосердие, что и взрослым иногда было не под силу.

Доброта, любовь, чуткость, порядочность, самопожертвование - в наше время эти слова стали почти анахронизмами. Существует такая мысль, что общество деградирует через социально-экономические факторы. Но во времена войны были не лучшие условия жизни: человек вмиг мог потерять все: родных, дом и вопреки тому оставался Человеком. Ярким примером этому может послужить Климко, главный герой одноименной повести Григория Тютюнника. Мальчик, оставшись сиротой, рос у своего дяди Кирилла, который любил его и баловал как мог (привозил гостинец из рейса), хотя в тоже время воспитанию отводилась незаурядная роль (следил за обучением в школе, приучал к самостоятельности). Наверное, именно любовь и воспитание дяди сотворили из Климка те человеческие черты, которые ценятся превыше всего любить и беспокоиться о ближнем от всего сердца,
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська література
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота