Справжня людина – це, мабуть, чуйна і обачна людина, яка вміє бачити прекрасне і робити добро. Вона не прагне виділятися, хоча в душі знає, що чимось не така, як всі звичайні люди. Ця людина вміє творити. Не важливо, що. Але те, що вона робить, завжди естетично виразне. Вона цінує друзів, поважає старших і вірить у щастя. Не знаю навіть, чому, але у цієї людини повинна бути приваблива зовнішність. Бо гіpко, на мій погляд, людина буває ідеальна всередині, а потворна – ззовні. Її зовнішність повинна вабити, притягати, а не відштовхувати. Часто ми говоримо: «ти справжній друг», «ти справжній герой». А чи задумувалися над тим, яка це людина – справжня і як нею стати? Для мене це Людина з великої букви, яка робить користь і собі, і ближнім. Вона повинна творити добро. І не тільки в умовах лихоліття. Хіба мало випробувань випадає у повсякденному житті? Щоб бути справжньою людиною, потрібно, перш за все, бути людяним. Мабуть, кожен із нас бачив, як якийсь лобуряка мучить кошеня чи іншу беззахисну тваринку? Та чи кожен може зупинити його? Справжня людина стає до боротьби за чуже щастя, адже ще Платон стверджував: Здобуваючи щастя для інших, ми знаходимо його для себе:. Справжня людина завжди виручить і до Чи то старій бабусі принесе хліба, чи малому сусіду з домашнім завданням. Головне – до Справжня людина цінує життя. Вона живе одним днем. Але за свій день встигає корисно попрацювати. Зараз, так вважаю, дуже важко стати справжньою людиною. Бо таких залишилося не багато. Зокрема це ті, що відчули на собі горе, страждання. Тож к сучасному житті нам, молоді, немає з кого брати приклад. Бо здобуваючи щось, ми йдемо «по головах» інших людей. Заради грошей і статку, через ревнощі, заздрість, ми вбиваємо, нищимо, крадемо. Візьмімо й такий приклад. Хворих у світі багато. А чому наше медичне обслуговування таке дороге? Чому лікарі говорять: «немає грошей – ідіть додому, за «так» нічого не зробимо». Невже їм не хочеться до врятувати? А головне – чи можна таких людей назвати справжніми? Бути Людиною – значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою незламну життєву позицію. Але ще більшої поваги заслуговує така Людина, якщо вона не зреклася людяності після всіх життєвих іспитів.
Іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? Чи не питали ви себе, як змінився б світ без нашої взаємодії з ним... Кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. На цю тему було написано чимало книжок і знято докуметальних та художніх фільм, і кожне з них зводить до думки, що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя планети. Не можно також сказати, що людина ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після смерті. Також не можна судити про цінність буття людини на основі великих подвигів. Так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх до ми маємо теперішне життя. Та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим. Чи не у цьому призначення людини?... Просто зберігати і дарувати своє добро...Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі вже є Людиною!
Справжня людина – це, мабуть, чуйна і обачна людина, яка вміє бачити прекрасне і робити добро. Вона не прагне виділятися, хоча в душі знає, що чимось не така, як всі звичайні люди. Ця людина вміє творити. Не важливо, що. Але те, що вона робить, завжди естетично виразне. Вона цінує друзів, поважає старших і вірить у щастя.
Не знаю навіть, чому, але у цієї людини повинна бути приваблива зовнішність. Бо гіpко, на мій погляд, людина буває ідеальна всередині, а потворна – ззовні. Її зовнішність повинна вабити, притягати, а не відштовхувати.
Часто ми говоримо: «ти справжній друг», «ти справжній герой». А чи задумувалися над тим, яка це людина – справжня і як нею стати? Для мене це Людина з великої букви, яка робить користь і собі, і ближнім. Вона повинна творити добро. І не тільки в умовах лихоліття. Хіба мало випробувань випадає у повсякденному житті? Щоб бути справжньою людиною, потрібно, перш за все, бути людяним. Мабуть, кожен із нас бачив, як якийсь лобуряка мучить кошеня чи іншу беззахисну тваринку? Та чи кожен може зупинити його? Справжня людина стає до боротьби за чуже щастя, адже ще Платон стверджував: Здобуваючи щастя для інших, ми знаходимо його для себе:.
Справжня людина завжди виручить і до Чи то старій бабусі принесе хліба, чи малому сусіду з домашнім завданням. Головне – до Справжня людина цінує життя. Вона живе одним днем. Але за свій день встигає корисно попрацювати.
Зараз, так вважаю, дуже важко стати справжньою людиною. Бо таких залишилося не багато. Зокрема це ті, що відчули на собі горе, страждання. Тож к сучасному житті нам, молоді, немає з кого брати приклад. Бо здобуваючи щось, ми йдемо «по головах» інших людей. Заради грошей і статку, через ревнощі, заздрість, ми вбиваємо, нищимо, крадемо.
Візьмімо й такий приклад. Хворих у світі багато. А чому наше медичне обслуговування таке дороге? Чому лікарі говорять: «немає грошей – ідіть додому, за «так» нічого не зробимо».
Невже їм не хочеться до врятувати? А головне – чи можна таких людей назвати справжніми?
Бути Людиною – значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою незламну життєву позицію. Але ще більшої поваги заслуговує така Людина, якщо вона не зреклася людяності після всіх життєвих іспитів.
Іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? Чи не питали ви себе, як змінився б світ без нашої взаємодії з ним... Кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. На цю тему було написано чимало книжок і знято докуметальних та художніх фільм, і кожне з них зводить до думки, що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя планети. Не можно також сказати, що людина ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після смерті. Також не можна судити про цінність буття людини на основі великих подвигів. Так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх до ми маємо теперішне життя. Та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим. Чи не у цьому призначення людини?... Просто зберігати і дарувати своє добро...Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі вже є Людиною!