Літературний рід — лірика. Жанр — вірш. Вид лірики — громадянська (патріотична). Тема: зображення щирого патрiотичного почуття Iдея: заклик до українського народу плекати мову як оберіг
Ліричний герой — українець, який любить, шанує рідне слово та закликає до його збереження.
кожна людина на землі – особистість. і кожна потребує особливого почуття, тобто любові. але в українській мові є чудове слово – кохання.на перший погляд для того, хто не вникає у зміст цих двох слів, нічого особливого. проте, кохання – має глибоке і важливе для людини поняття.дехто називає кохання позитивним емоційним сплеском, потягом, симпатією чи навіть хіттю. але усі ці почуття здатні швидко змінюватися. у такому «коханні» часто присутній егоїзм. воно - за щось. якщо це "щось" змінюється, то кохання минає.наприклад, хлопець захоплений вродою жінки, йому до вподоби її фігура, колір очей і волосся і він зовсім не думає, що через деякий час усе це може не лише змінитися, а й набриднути. чи буде він як і раніше кохати її? або жінка, зустрівши багатого чоловіка, вирішує, що з ним вона може зв''язати свою долю. але в одну мить матеріальне становище змінюється, з''являються скрута і негаразди, а з цим кудись поділося й кохання.таке кохання також шукає зручностей і благ для себе, і якщо цього немає, вона закінчується.знаю один випадок. жінка закохалася в чоловіка – за його мовчання і розумні поради. кохання щодня росло, росло і наче троянда розквітало. з часом він також відчув потребу у їх спілкуванні. і знайшов для себе в ній одну надзвичайну рису – вміння бути успішною у суспільстві. в якийсь прекрасний момент їхні погляди, думки і бажання зійшлися. поступово жіноче кохання наштовхнуло на закоханість чоловіка. проте закоханість – це не перший етап кохання, а самостійне почуття, яке дуже швидко минає.зазвичай більшість людей носить маску, і їх бездоганні манери в перший час нас вражають.так і тут. жінці здавалося, що чоловік – унікальний у всіх відношеннях і стосунках. вона кохала і не бачила його не достатків.намагаючись бути приємним, він постійно догоджав, заховавши усе далеко не краще - злість, дратівливість, нестримний потяг до гарних жінок, до багатства, тримаючи усі ці якості під контролем. минав час. були різні обставини, серед яких жінка стала розпізнавати його риси характеру, поведінку і темперамент.зрештою, щоб добре взнати людину потрібний час - місяці, а то й роки.і можливо все б закінчилося, якби не глибокі стосунки, які ускладнили емоційну реакцію. пара не розривала стосунків не тому, що їх не пов''язували спільні інтереси, а тому що їх взаємно задовольняв секс.у книзі пісня пісень написано: "міцна як смерть любов" . чому любов порівнюється зі смертю? тому що, коли в серці народилася любов до одного, ти вмираєш для всіх інших. вже не може бути й мови про будь-які загравання, захоплення, почуття до іншого. тому жінка помічаючи вади свого коханого не хотіла розриву стосунків.своє кохання вона асоціювала з почуттям самовпевненості, довіри та безпеки. окрім цього воно надихало її на творчість у найвищому сенсі слова.коли ж чаша кохання жінки стала наповнюватися слізьми від щоденних суперечок, звинувачень у тому чого вона не робила, щось в середині – похитнулося.у таких випадках – вся надія на бога. і він покаже ситуацію, в якій можна знайти відповідь. жінка в один день залишилася без грошей, житла і роботи. кидається за порятунком до свого коханого, а він тихо і мило усміхається і каже: «бідна! і що ж ти тепер будеш робити! ? ти ж знаєш, я не маю грошей, хати, хіба що машина. чим я тобі »ось тут і відкриваються очі. ось туті виявляється суть кохання і закоханості.закоханість - руйнівна, вона несе безлад. кохання враховує недоліки, закоханість - ігнорує їх. кохання є розпізнати в одному прекрасні якості і на їх основі побудувати ваші відносини. знаючи про ці якості і навіть у якійсь мірі ідеалізуючи їх, ви вже ніби не помічаєте недоліків.так і тут. закоханість тут же вмерла, варто було лише зачепити за живе коханого, а надалі зникнути з поля зору. кажуть: "з очей геть - з серця геть", оскільки закоханість і жива-то лише за рахунок фізичного потягу і ще однієї-двох якостей.чи зник інтерес жінки до коханого чоловіка? ні, але почав згасати, вона ж зрозуміла, що тут йдеться не про його кохання до неї, а про закоханість, яку він не витримав при першій перевірці часу. і можливо жінка своїм коханням впорядковувала б фізичні контакти, але вона зрозуміла, що його закоханість лише експлуатує їх обох.отож, якщо ви справді кохаєте, то у вас народиться впевненість, віра, ви станете ідентичністю. і ви зможете перевірити чи укріпити ваші стосунки, якщо звичайно не помиляєтесь у людині, що поруч з вами.своїми відносинами потрібно обом бути задоволеними, а не тішитися самому від власного задоволення.
в
Объяснение:
характеристика твору
Літературний рід — лірика. Жанр — вірш. Вид лірики — громадянська (патріотична). Тема: зображення щирого патрiотичного почуття Iдея: заклик до українського народу плекати мову як оберіг
Ліричний герой — українець, який любить, шанує рідне слово та закликає до його збереження.
Художні засоби:
персоніфікація (щоб не вмерло слово)
повтори «щоб не вмерло слово»
епітети «холодний всесвіт», «теплі слова»,
уособлення «не вмерло слово», «слова народжуються»,
риторичні заклики «співаймо», «гуляймо», «розповідаймо», «наповнюймо»
кожна людина на землі – особистість. і кожна потребує особливого почуття, тобто любові. але в українській мові є чудове слово – кохання.на перший погляд для того, хто не вникає у зміст цих двох слів, нічого особливого. проте, кохання – має глибоке і важливе для людини поняття.дехто називає кохання позитивним емоційним сплеском, потягом, симпатією чи навіть хіттю. але усі ці почуття здатні швидко змінюватися. у такому «коханні» часто присутній егоїзм. воно - за щось. якщо це "щось" змінюється, то кохання минає.наприклад, хлопець захоплений вродою жінки, йому до вподоби її фігура, колір очей і волосся і він зовсім не думає, що через деякий час усе це може не лише змінитися, а й набриднути. чи буде він як і раніше кохати її? або жінка, зустрівши багатого чоловіка, вирішує, що з ним вона може зв''язати свою долю. але в одну мить матеріальне становище змінюється, з''являються скрута і негаразди, а з цим кудись поділося й кохання.таке кохання також шукає зручностей і благ для себе, і якщо цього немає, вона закінчується.знаю один випадок. жінка закохалася в чоловіка – за його мовчання і розумні поради. кохання щодня росло, росло і наче троянда розквітало. з часом він також відчув потребу у їх спілкуванні. і знайшов для себе в ній одну надзвичайну рису – вміння бути успішною у суспільстві. в якийсь прекрасний момент їхні погляди, думки і бажання зійшлися. поступово жіноче кохання наштовхнуло на закоханість чоловіка. проте закоханість – це не перший етап кохання, а самостійне почуття, яке дуже швидко минає.зазвичай більшість людей носить маску, і їх бездоганні манери в перший час нас вражають.так і тут. жінці здавалося, що чоловік – унікальний у всіх відношеннях і стосунках. вона кохала і не бачила його не достатків.намагаючись бути приємним, він постійно догоджав, заховавши усе далеко не краще - злість, дратівливість, нестримний потяг до гарних жінок, до багатства, тримаючи усі ці якості під контролем. минав час. були різні обставини, серед яких жінка стала розпізнавати його риси характеру, поведінку і темперамент.зрештою, щоб добре взнати людину потрібний час - місяці, а то й роки.і можливо все б закінчилося, якби не глибокі стосунки, які ускладнили емоційну реакцію. пара не розривала стосунків не тому, що їх не пов''язували спільні інтереси, а тому що їх взаємно задовольняв секс.у книзі пісня пісень написано: "міцна як смерть любов" . чому любов порівнюється зі смертю? тому що, коли в серці народилася любов до одного, ти вмираєш для всіх інших. вже не може бути й мови про будь-які загравання, захоплення, почуття до іншого. тому жінка помічаючи вади свого коханого не хотіла розриву стосунків.своє кохання вона асоціювала з почуттям самовпевненості, довіри та безпеки. окрім цього воно надихало її на творчість у найвищому сенсі слова.коли ж чаша кохання жінки стала наповнюватися слізьми від щоденних суперечок, звинувачень у тому чого вона не робила, щось в середині – похитнулося.у таких випадках – вся надія на бога. і він покаже ситуацію, в якій можна знайти відповідь. жінка в один день залишилася без грошей, житла і роботи. кидається за порятунком до свого коханого, а він тихо і мило усміхається і каже: «бідна! і що ж ти тепер будеш робити! ? ти ж знаєш, я не маю грошей, хати, хіба що машина. чим я тобі »ось тут і відкриваються очі. ось туті виявляється суть кохання і закоханості.закоханість - руйнівна, вона несе безлад. кохання враховує недоліки, закоханість - ігнорує їх. кохання є розпізнати в одному прекрасні якості і на їх основі побудувати ваші відносини. знаючи про ці якості і навіть у якійсь мірі ідеалізуючи їх, ви вже ніби не помічаєте недоліків.так і тут. закоханість тут же вмерла, варто було лише зачепити за живе коханого, а надалі зникнути з поля зору. кажуть: "з очей геть - з серця геть", оскільки закоханість і жива-то лише за рахунок фізичного потягу і ще однієї-двох якостей.чи зник інтерес жінки до коханого чоловіка? ні, але почав згасати, вона ж зрозуміла, що тут йдеться не про його кохання до неї, а про закоханість, яку він не витримав при першій перевірці часу. і можливо жінка своїм коханням впорядковувала б фізичні контакти, але вона зрозуміла, що його закоханість лише експлуатує їх обох.отож, якщо ви справді кохаєте, то у вас народиться впевненість, віра, ви станете ідентичністю. і ви зможете перевірити чи укріпити ваші стосунки, якщо звичайно не помиляєтесь у людині, що поруч з вами.своїми відносинами потрібно обом бути задоволеними, а не тішитися самому від власного задоволення.