Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
Кожна людина бачить щастя в різних речах. Але часто трапляється так, що щастя триває недовго. Але чи змогли б ми так сильно цінувати моменти щастя якби вони були довготривалі? Що ж таке щастя? На мою думку, щастя - це хвилини радості, які не тривають довго, але які приносять нам неймовірне задоволення. З одного боку, щастя приходить до кожного і навіть тоді, коли його ніхто не чекає. Прикладом може слугувати твір "Момент" Володимира Винниченка. Головний герой зовсім несподівано зустрів прекрасну панну, яка одразу залишила слід в його душі. Чи міг Шехерезада подумати, що в такій ситуації можна зустріти таке диво? І ось - щаття постукало в його душу. З другого боку, моменти щастя довго не тривають, вони налітають як буревій і зникають, залишивши по собі лише спогад минулої насолоди. Візьмемо приклад з того ж твору. Шехерезада почувався щасливим поряд з панною. Вони жартували, сміялись і розмовляли. та це не може тривати вічно. На прощання панна подарувала йому жаркий поцілунок, який Шехерезада запам'ятав на все своє життя. Вона подарувала йому безціння моменти щастя, які будуть зігрівати його душу і одночасно ранити, бо це вже минуле і його не повернути. Отже, щастя - це момент. Якщо воно триватиме довше, то стане буденщиною.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати.
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
На мою думку, щастя - це хвилини радості, які не тривають довго, але які приносять нам неймовірне задоволення.
З одного боку, щастя приходить до кожного і навіть тоді, коли його ніхто не чекає.
Прикладом може слугувати твір "Момент" Володимира Винниченка. Головний герой зовсім несподівано зустрів прекрасну панну, яка одразу залишила слід в його душі. Чи міг Шехерезада подумати, що в такій ситуації можна зустріти таке диво? І ось - щаття постукало в його душу.
З другого боку, моменти щастя довго не тривають, вони налітають як буревій і зникають, залишивши по собі лише спогад минулої насолоди.
Візьмемо приклад з того ж твору. Шехерезада почувався щасливим поряд з панною. Вони жартували, сміялись і розмовляли. та це не може тривати вічно. На прощання панна подарувала йому жаркий поцілунок, який Шехерезада запам'ятав на все своє життя. Вона подарувала йому безціння моменти щастя, які будуть зігрівати його душу і одночасно ранити, бо це вже минуле і його не повернути.
Отже, щастя - це момент. Якщо воно триватиме довше, то стане буденщиною.