Розмістіть (перетягніть) відповідно до змісту елементи сюжету новели Любові Пономаренко "Гер Переможений".

1
Полонені німці зводять квартал
2
Фрідріх посіяв на грядці квіти
3
Важка праця полонених
4
Прикраси зі шматочків цегли
5
Двоє дівчаток на фотокартці
6
Розквітла нагідка біля хреста
7
Місто не сердилось на німців
8
Фотокартка через півстоліття
9
Самогубство Фрідріха
10
Під осінь Фрідріх занедужав​

Природа- наша мати , і це насправді так . Яскраве сонце , величні гори , грайливе море , бурхливі ріки, квітучі дерева чи може щось бути кращим? А скільки нерозгаданих таємниць існує у природі , навіть важко собі уявити .Але найголовнішим її творінням є людина , яка не тільки користуються цим скарбом , а й сама є невід'ємною його частиною . Все , що необхідно для людини дає нам матінко-природа . А чи завжди ми пом'ятаємо про це ?

Ми звикли існувати у світі , на нашу думку , який самі собі й будємо . Живемо у величезних сучасних будинках , використовуємо інтернет , облачення , пересуваемося на автомобілях , й не замислюємося о природі

Какой же здесь с еправжни царь, кроме тебя? - с, е, - испуганно Лев, Справжиий царь? -адинувавея Вопк. Я сам бого видел. Там такой страшиий! А что аа сила! Даже тех авиpив ловит, что в понитри летают. Я рад, что хоть меня живым пидустив. адивувався Вовк.-Чудо Ну, что ты говоришь? странное! Знаю этот лес давно, но никак не придумаю, кто 6 то мог быть. Какой же виду тот новый пар? -Одно слово-страшен! Говорит Лев.-Уши вот такие, голова как ведро, а на задние ноз царская печать. Никак не угадаю, кто это может быть, Вовк.-Знаешь что, пойдем, покажи мне его Я? Ни за что! Воскликнул Лев.-Хватит ходатайствовал раз страха наелся. И пойдем! Чего бояться? - поощрял Волк, знаешь что, привяжи себя своим хвостом к моему, смилище нам идти. По мне, говорит Лев, -пусть и так будет. Связались оба хвостами вместе и ушли. Вийш. на бугорок над полянку, на ней пасся Осел. ло остановился и шепчет Вовка: Вот он! Вот он! Посмотри! Вращается Волк, посмотрел и как крикнет: Глупый Лев, это же Ослисько! -А Львиные услышало. ся, что это новый царь уже близко, как злякаеться, и ходу! Бежал, бежал, дальше устал, стал и оглянулся. А что, Волчье, близко то новый царь? Но Волк только язык высунул. Как был привязан к львиного хвоста, так и волочился за ним всю дорогу и давно уже и дух выпустил. А видишь, - говорит ему Лев, новый царь не страшный, а как увидел его вблизи, то ты говорил, что с самого страха умер!