Трохи місцями поміняла.Написала, що пам'ятаю. Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде. Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка. Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс. Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп. Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова. Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років! Літота-така малесенька, що ледве од землі видно. Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.) Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле! Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.
Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні у XVI— XVII століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: братівці продавали на ринку, непокірні гноїли в темниках, на галерах, діти віддаляли у спеціальні Військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей вбивали. Розлучили матір з дочкою, брату з сестрою. Та не могли вбити в бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Перед ними, як зірка, світиться яскравий образ далекої вітчизни. Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці виступив у думках «Маруся Богуславка», «Дівка-бранка Маруся, попівна Богуславка» прийшла до темниці, яку вже тридцять літ силять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому 《на ясні зорі, на тихі води, у край веселий ». У думці Маруся зображувалася тільки в одному епізоді - звільнюванні бранців та прощанні з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке в неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб вони не збирали грошей, для її викупу , бо вона вже додому не повернеться
Образ Марусі Богуславки- художний вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків коли українські дівчата були дружинами турецьких вельмож. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на підмоги в ім'я батьків батьків.
Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На її чекає кара, коли паша, у якого вона викрала ключі від темниці, повертається додому. Та паша пробачить Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любив дружину та дітей.
Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло викликали сюжет твору, Тому, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, показав її велику любов до рідної землі, до народу, Та Маруся не могла повернутися на батьківщину бо любила свого чоловіка і дітей. Покинути їх вона не могла.
Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде.
Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка.
Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс.
Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп.
Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова.
Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років!
Літота-така малесенька, що ледве од землі видно.
Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.)
Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле!
Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.
Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні у XVI— XVII століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: братівці продавали на ринку, непокірні гноїли в темниках, на галерах, діти віддаляли у спеціальні Військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей вбивали. Розлучили матір з дочкою, брату з сестрою. Та не могли вбити в бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Перед ними, як зірка, світиться яскравий образ далекої вітчизни. Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці виступив у думках «Маруся Богуславка», «Дівка-бранка Маруся, попівна Богуславка» прийшла до темниці, яку вже тридцять літ силять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому 《на ясні зорі, на тихі води, у край веселий ». У думці Маруся зображувалася тільки в одному епізоді - звільнюванні бранців та прощанні з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке в неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб вони не збирали грошей, для її викупу , бо вона вже додому не повернеться
Образ Марусі Богуславки- художний вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків коли українські дівчата були дружинами турецьких вельмож. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на підмоги в ім'я батьків батьків.
Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На її чекає кара, коли паша, у якого вона викрала ключі від темниці, повертається додому. Та паша пробачить Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любив дружину та дітей.
Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло викликали сюжет твору, Тому, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, показав її велику любов до рідної землі, до народу, Та Маруся не могла повернутися на батьківщину бо любила свого чоловіка і дітей. Покинути їх вона не могла.