Рідне гніздечко – саме так юні пташенята називають батьківський дім. Це місце, де завжди люблять, де чекають і підтримують. Дух рідного дому назавжди залишається з нами, він тече в наших жилах.Часто можна почути вислів: «Скрізь добре, а вдома краще». Справді, рано чи пізно кожен із нас захоче покинути батьківський дім. Хтось у пошуках кохання, хтось у пошуках нового життя чи визнання. Але немає того, хто хоч на секунду зміг забути теплі материнські руки, ніжну посмішку тата, домашній затишок, тепло. Напевно, в усьому світі ціннішого скарбу не знайти.І от, після довгої розлуки ти знову на порозі рідного дому. П’єш воду зі старої криниці і вона здається найкращою, цілющою. Ласуєш яблуками в садку і вони здаються найсмачнішими. У цьому місці все завжди буде най, бо отчий дім — твій дім. І щасливим він буде там, де живе міцна родина, де панує любов і дружба, де лунають дзвінкі дитячі голоси. Там, де за широким столом сидить уся родина: бабуся й дідусь, мама і тато, брати, сестри і навіть коти.Де гарна сім’я — виростають чудові діти. Тому особливу роль потрібно приділяти вихованню молодого покоління. Справді хороших виховних успіхів можна досягнути в родині, де панує мир, взаєморозуміння, тепло й щира турбота. Тож варто навчати дітей любити, поважати отчий дім аби з покоління в покоління передавалися справжні родинні цінності.
"Чи потрібно добром відповідати на зло?"-багато хто з нас, не раз у житті, задавався цим питанням. Той, кому хоч раз хтось заподіяв будь-якої шкоди, образив, насварив, чи навіть косо глянув, ставав перед легким, але тільки на перший погляд, вибором і говорив сам собі:"Що я маю робити? Відповісти злом на зло, але почуватися негідною людиною? Чи зробити натомість щось хороше, і, можливо, тим самим, вийти із ситуації переможцем?". І ні для кого не є секретом, що багато людей, у таких випадках, обирають перше. Можливо, це і не погано, у деяких вийняткових навіть випадках-правильно. Але Ви тільки поміркуйте над тим, наскільки б на світі стало менше зла, якщо б кожен з нас на щось погане відповідав добром. Скільки б поганого можна було уникнути. Наш світ би став майже ідеальним. Але завжди є "але". Якщо я зараз подумаю:"Так, я більше ніколи не вчиню нічого злого і поганого"- невже хтось повірить, що я не лукавлю,і не через те, що людська натура є настільки погана, а тому, що це здійснити, по суті, не є можливим. Багато поганого робиться випадково, також люди дуже часто роблять щось не подумавши, як про це ще кажуть "на емоціях". Це питання є дуже глубоким. На нього не можна дати однозначної відповіді, але можна спробувати не робити того, за що потім буде соромно, безумовно, неможливо уникнути усіх помилок, але якщо намагатися не відповідати злом на зло, а навіть спробувати зробити добро, багато що може змінитися у ліпшу сторону. Самовдосконалення- шлях до успіху, якого всі так прагнуть. Може треба почати з себе?
