Герасим Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині, слідкує за кожною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі. Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!' Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!" Родинні почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг. У головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав чоботи дьогтем,так і мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю" Дуже заздрив Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."
Один iз найвiдомiших творiв Iвана Франка названий за iм'ям його головного героя Захара Беркута, який постає перед нами втiленням совiстi та розуму тухольськоï громади часiв монголо-татарськоï навали на Карпатську Русь. Сивий дев'яностолiтнiй старець, "мов стародавнiй дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвiдом життя i знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давнiх патрiархiï), батькiв i провiдникiв цiлого народу, про яких говорять нам тисячолiтнi пiснi та перекази". Тому тухольцi неспроста обрали його ватажком, довiривши своє життя i безпеку мудрому досвiду голови старiйшин. Вони знали, що громада для Захара Беркута була всiм: i його свiтом, i метою його життя. Вiн вiддає рiдним односельцям своï знання, сили i здоров'я, бо вiдчуває за них власну вiдповiдальнiсть. Для тухольськоï громади вiн - i садiвник, i пасiчник, i лiкар, i розумний порадник, i чесний суддя, i дбайливий батько, i вожак, i далекоглядний пророк. Навiть у страшний час особистих випробувань Захар надає перевагу громадським iнтересам. Його батькiвське серце ридає над долею рiдного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує iнше, тому вiн рiшуче вiдкидає думку цiною вигоди для ворога повернути синовi волю.
Мене дуже вразила глибока мудрiсть Захара Беркута, що, здається, увiбрала в себе риси народноï мудростi украïнцiв. Глибоко розумiючи небезпеку для Карпатськоï Русi, вiн радить навколишнiм сусiдам скинути "з себе тi пута" i стати на смертельну боротьбу проти ворога. Його розсудливiсть допомагає громадi перемогти завойовникiв i врятувати своє життя пiд час боротьби з ними.
Постать Беркута у цей перiод нагадує менi казкових героïв, якими сповнена украïнська народна творчiсть. Мужнiй, сильний i мудрий, вiн не знає спокою, поки односельцi перебувають у страшнiй небезпецi. Здається, вiн навiть забуває про себе, про особисте життя, вся його воля i мужнiсть скерованi на до громадi.
Жодного разу вiн не покривив душею, бо чеснiсть i поряднiсть є основою його вчинкiв. Якщо в мирному життi старий Беркут виступає справедливим суддею, то у лихi часи небезпеки i боротьби ця чеснiсть допомагає йому гiдно витримати випробування, породженi безжалiсною монголо-татарською навалою. Найбiльше менi хотiлося б видiлити ту далекогляднiсть Захара, без якоï, мабуть, не було перемоги тухольцiв. Готуючи оборону рiдноï землi, мудрий голова старiйшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання iншим, i заклинає до єдностi всiх сусiдiв, аби знищити нападникiв. Саме ця iдея єдностi i патрiотизму стає головною у повiстi. I ця iдея була спрямована I. Франком не тiльки в сучасне, але й у майбутнє. Проникаючи крiзь завiсу вiкiв, мудрий Захар Беркут провiщав грядущим поколiнням: "Щаслив, кому судилося жити в тi днi! Се будуть гарнi днi, днi веснянi, днi вiдродження народного! " Менi хочеться вклонитися мудрому Беркуту та його словам. Бо його життя - це приклад для нас, а пророцтво своє вiн залишив i нам. Саме до своïх нащадкiв, до нас, вiн звертався у своïх мрiях, на нас покладав своï найкращi сподiвання. ось беркут
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!'
Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!"
Родинні почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг.
У головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав чоботи дьогтем,так і мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю"
Дуже заздрив Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."
Захара Беркута, який постає перед нами втiленням совiстi та розуму
тухольськоï громади часiв монголо-татарськоï навали на Карпатську Русь.
Сивий дев'яностолiтнiй старець, "мов стародавнiй дуб-велетень", "поважний
поставою, строгий лицем, багатий досвiдом життя i знанням людей та обставин, Захар
Беркут був правдивим образом тих давнiх патрiархiï), батькiв i провiдникiв
цiлого народу, про яких говорять нам тисячолiтнi пiснi та перекази". Тому тухольцi
неспроста обрали його ватажком, довiривши своє життя i безпеку мудрому досвiду
голови старiйшин.
Вони знали, що громада для Захара Беркута була всiм: i його свiтом, i метою його
життя. Вiн вiддає рiдним односельцям своï знання, сили i здоров'я, бо
вiдчуває за них власну вiдповiдальнiсть. Для тухольськоï громади вiн
- i садiвник, i пасiчник, i лiкар, i розумний порадник, i чесний суддя, i
дбайливий батько, i вожак, i далекоглядний пророк. Навiть у страшний час особистих
випробувань Захар надає перевагу громадським iнтересам. Його батькiвське серце
ридає над долею рiдного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує iнше,
тому вiн рiшуче вiдкидає думку цiною вигоди для ворога повернути синовi волю.
Мене дуже вразила глибока мудрiсть Захара Беркута, що, здається, увiбрала в себе
риси народноï мудростi украïнцiв. Глибоко розумiючи небезпеку для
Карпатськоï Русi, вiн радить навколишнiм сусiдам скинути "з себе тi пута" i
стати на смертельну боротьбу проти ворога. Його розсудливiсть допомагає громадi
перемогти завойовникiв i врятувати своє життя пiд час боротьби з ними.
Постать Беркута у цей перiод нагадує менi казкових героïв, якими сповнена
украïнська народна творчiсть. Мужнiй, сильний i мудрий, вiн не знає спокою,
поки односельцi перебувають у страшнiй небезпецi. Здається, вiн навiть забуває про
себе, про особисте життя, вся його воля i мужнiсть скерованi на до громадi.
Жодного разу вiн не покривив душею, бо чеснiсть i поряднiсть є основою його
вчинкiв. Якщо в мирному життi старий Беркут виступає справедливим суддею, то у
лихi часи небезпеки i боротьби ця чеснiсть допомагає йому гiдно витримати
випробування, породженi безжалiсною монголо-татарською навалою.
Найбiльше менi хотiлося б видiлити ту далекогляднiсть Захара, без якоï,
мабуть, не було перемоги тухольцiв. Готуючи оборону рiдноï землi, мудрий
голова старiйшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання iншим, i
заклинає до єдностi всiх сусiдiв, аби знищити нападникiв. Саме ця iдея єдностi i
патрiотизму стає головною у повiстi. I ця iдея була спрямована I. Франком не
тiльки в сучасне, але й у майбутнє. Проникаючи крiзь завiсу вiкiв, мудрий Захар
Беркут провiщав грядущим поколiнням: "Щаслив, кому судилося жити в тi днi! Се
будуть гарнi днi, днi веснянi, днi вiдродження народного! "
Менi хочеться вклонитися мудрому Беркуту та його словам. Бо його життя
- це приклад для нас, а пророцтво своє вiн залишив i нам. Саме до своïх
нащадкiв, до нас, вiн звертався у своïх мрiях, на нас покладав своï
найкращi сподiвання. ось беркут