Сіроманець1. Дайте вiдповiдi на запитання 1) Хто такий Сашко, його вік, де він живе? 2) Хто його батьки, як вони ставляться до нього? 3) Чим він займається, як вчиться, що вміє робити? 4) Як хлопець ставиться до Сіроманця, чому, що для нього зробив? 5) Які риси характеру притаманні Сашкові, у чому вони виявляються? 6) Чи має хлопчик мрію, яку саме? 7) Чим Сашко відрізняється від багатьох сучасних школярів? 2. Скласти цитатну характеристику Сашка (Цитата з твору Риса характеру_) ПРИКЛАД (можна у виглядi таблицi) Цитата з твору Риса характеру "Сашко пройшов ліс, вийшов у поле, як почув стрекотіння вертольота: півколом, низенько над лісом він летів на Сашка. Сашко чи злякався, чи що, але сів на землю і прикрився портфелем" Цілеспрямованість 3. Міркування "Моє ставлення до вчинків Сашка 1. Чи здатний Сашко на самостійні вчинки у відстоюванні своєї позиції? 2. У чому виявляється самостійність Сашка? 3. Як би ставився хлопчик до вовка – справжнього хижака? 4. Чому хлопчик захищає вовка та допомагає йому? 4. План до характеристики Сашка 1. Сашко – головний герой повісті Миколи Вінграновського "Сіроманець". 2. Хлопчик – допитливий, старанний учень. 3. Основні риси характеру Сашка: - любов до природи сть; - співчутливий та турботливий; - розсудливий та сміливий; - відчуття несправедливості, смуток через поведінку дорослих. 4. Мрія хлопчика. 5. Моє ставлення до Сашка

Головною героїнею роману є доброзичлива та чуйна по відношенню до людей, кмітлива Софійка. Дівчинка-підліток постає перед нами слухняною донькою і доброю сестричкою, закоханою ученицею і щирою подругою, невтомним "пінкертоном" і краєзнавцем-

любителем: "Пронозлива дуже! Навіть я при ній мало, як ти кажеш, не розкололась!", "Софійка вміла міркувати", "Але хлопець

Софійчиної мрії не мусив би палити. Як не палять ні тато, ні Сніжанин жених", "Правду мама каже, що вона вередлива".

Объяснение:

я больше не знаю что писать,прости

У новелі «Парадокс» В. Короленко писав: «Людина створена для щастя, як птах для польоту». Ця фраза відома багатьом, але не всі знають другу її частину: «Тільки щастя не завжди створено для неї». Проблему щастя вирішує письменник і у своїй повісті «Сліпий музикант», яка побачила світ у 1886 році.

Для чого ж створена людина? Чи здатна особистість чинити супротив обста­винам? Як їй стати щасливою? Своє розуміння цих питань В. Короленко розкрив на прикладі образу Петра Попельського, головного героя повісті.

Як відомо, Петро народився сліпим. Мати й дядько створили усі умови для нормального розвитку дитини. З одного боку, це була ніжність матері, поетичність її творчої натури, з іншого — мужність старого воїна, дядька Максима. Хлопчик зростав в атмосфері любові, тепла, турботливого ставлення. Дядько Максим вно­сив «чоловіче» начало, без якого Петро виріс би, наче «теплична рослина», і за­мкнувся б у собі.

А потім у житті Петра з’явилася Евеліна. Вона стала його ангелом-охоронцем, а пізніше коханою, дружиною, матір’ю його сина. Евеліна вносила в їхню дружбу «свій спокій, свою тиху радість, повідомляла сліпому нові відтінки навколишньо­го життя», а він «давав їй своє горе».

А горя у Петра дійсно було багато. Він соромився своєї сліпоти, не міг бачи­ти барви світу, насолоджуватися його красою і розмаїттям. Його мучило відчуття своєї неповноцінності. Петро цілком поринув у морок, в особисте нещастя, за­мкнувся у собі.

Із цього стану героя вивела подорож із сліпими співцями, на чолі з Кандибою. Петро побачив і пережив разом із сліпими співцями голод, холод, злидні, при­ниження, тобто він побачив справжнє горе, що було набагато страшнішим, ніж йому уявлялося. Петро вийшов із кризи. Зміни у душі героя відобразилися у тому, як він грав. «На місці сліпого і невтомного егоїстичного страждання він носить у душі відчуття життя, він відчуває і людське горе, і людську радість, він прозрів і зможе нагадати щасливим про нещасних...»

І Петро став щасливим. Для нього щастя полягає в тому, що він знайшов себе: став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на яко­му були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Мак-

симові Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов’язані із сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям.

Отже, Петро Попельський знайшов себе у цьому світі. Він щасливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім’ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.