с украинским Розкрити образ легендарної піснетворки Марусі Чурай

1. Розкажіть про історичні події, що відбувалися в Україні в часи життя Марусі Чурай. Як, на вашу думку, вони впливали на становлення духовного світу дівчини?
2. Вплив батька на формування Марусі: поясніть "генетику" Марусі, виходячи з її слів:
Красива я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
3. Як подає Ліна Костенко портрет Марусі Чурай? Якою мірою портрет виражає внутрішній світ героїні, її характер?
4. Чи можна сказати, що Маруся стояла осторонь визвольних змагань свого народу, адже вона не бере прямої участі у війні?
5. У чому виявляється її суспільна активність?
6. Які риси характеру найбільше притаманні Марусі? Як вони виявляються у життi?
7. Ваше розуміння самохарактеристики Марусі:
Я - навіжена. Я - дитя любові.
Мені без неї білий світ глевкий.
8. Чому Маруся приховала Грицеве самогубство, взявши вину на себе?
9. У чому полягає драма любові Марусі? Що означають її слова про "нерівню душ" - власної та Грицевої?
10. Порівняйте Марусю і Галю Вишняківну; чим вони відрізняються одна від одної?
11. Схарактеризуйте взаємини Марусі Чурай та Івана Іскри; як ви розумієте слова Івана Іскри, в яких висловлене його ставлення до Марусі:
Ми з нею рівні. Ми одного кореня.
Мабуть, один лелека нас приніс.
12. Знайдіть у тексті виступ Івана Іскри перед суддями на захист Марусі (розділ "Якби знайшлась неопалима купина") та універсал Богдана Хмельницького аналогічного змісту (розділ "Страта"). Прочитайте рядки, в яких Іван Іскра та Богдан Хмельницький оцінюють значення творчості поетеси:
· для духовного життя народу;
· для підтримки високого морального духу воїнів - борців за незалежність;
· для увічнення героїки національно-визвольних змагань.
13. Проблема "Митець і натовп" у романі; у чому особливість її трактування?
14. Як Маруся Чурай бачить місце людини в житті свого народу?
15. Визначте громадянську позицію тих героїв, діяльність яких вона схвалює, і тих, чию поведінку вважає аморальною.
16. Як героїня реагує на ті криваві події, що принесли горе на рідну землю? (Пригадайте її роздуми та емоції при спогляданні зруйнованих сіл, сплюндрованого Києва, втікачів із Волині, що вмирають від голоду.)
17. Маруся очима мандрівного дяка; чому дяк потайки кинув Марусю, залишивши їй на спогад барвисту хустку?
18. У чому виявляється патріотизм Марусі Чурай?
19. Спільне в Марусі та Мавці з "Лісової пісні" Лесі Українки.
20. Чи залишилася б у пам'яті стількох поколінь Маруся Чурай, якби вона стояла осторонь життя свого народу, його боротьби за волю і державність?
21. Якби Маруся Чурай сказала про себе, що вона щаслива людина, чи погодилися б ви з нею? Якщо так, то в якому розумінні вона щаслива?
22. Які важливі суспільні проблеми порушує Ліна Костенко через образ Марусі Чурай? Чи актуальні вони нині?

Основная мысль феерии А. Грина «Алые паруса» выражена в конце произведения – в словах Грэя, объясняющего моряку Пантену, почему решил установить на своём корабле «Секрет» алые паруса.

Грэй говорит: «Вы видите, как тесно сплетены здесь судьба, воля и свойство характеров; я прихожу к той, которая ждет и может ждать только меня, я же не хочу никого другого, кроме нее, может быть именно потому, что благодаря ей я понял одну нехитрую истину. Она в том, чтобы делать так называемые чудеса своими руками» .

VII

Алый «Секрет»

7-й абзац от начала.

Мечта, верность мечте, ожидание чуда – всё это, конечно, хорошо. Но ни мечта Ассоль, ни её ожидание чуда не привели бы ни к чему, если бы Грэй, узнав о её мечте, о её ожидании корабля под алыми парусами, не сотворил бы это чудо.

Основная мысль повести «Алые паруса» – ЧУДЕСА НАДО ДЕЛАТЬ СВОИМИ РУКАМИ.

Объяснение:

Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.

Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.

Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.

Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.