Головний герой повісті «Ирій» — Михайло Решето. Юнак мешкає в селі Пакуль разом зі своєю матір'ю, але мріє про той час, коли поїде до міста вчитися у старших класах. І поки поїхав, вислухавши «напучування» матері — не займайся дурницями (хлопець писав вірші), добре вчись. За своєю вдачею Михайло — добрий хлопець, мрійник. Він переконаний, що, покинувши рідне село, його любистки, бузки, ніколи вже не повернеться сюди, бо в місті — зовсім інше життя, повне пригод, а Пакуль — то вчорашній день. Ирій — казкова країна, де «не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят».
Боротьба добра зі злом - це тема, до якої звертається величезна кількість письменників. Дитяча література не є виключенням, і, скоріше, підтверджує важливість цього "вічного протистояння". Візьмемо, наприклад, "Сіроманця" Миколи Вінграновського - герой цієї повісті - хлопчик, який розуміє, за що люди хочуть вбити ні в чому не винного вовка. Він зовсім не поділяє ідеї помсти Чепіжного. Хлопчик, ніби знає, що вовк так само мав родину, яку повідстрелювали ті самі люди. Він перемагає свій страх і допомагає старому вовку переховуватися від людей. Автор пропонує побачити добро там, де його віднайти не так і легко. Дуже майстерно зображує добро і зло Євген Гуцало. Грубо кажучи, втіленням добра у нього в оповіданні виступають хлопчики-підберезники, а дядько Шпичак уособлює зло. Хлопці рятують величезного лося, а Шпичак в цей час дивиться на все із-за кущів. Він міг би до адже він доросла людина... Але він не робить цього. Цей підлий і боягузливий недолюдок жорстоко вбиває лося пострілом з рушниці. Григір Тютюнник зробив свого героя уособленням добра і прикладом для гармонічних взаємин з природою. Його Олесь усім здається диваком через те, що він "надто" любить природу, ліс. Він майструє шпаківні і спілкується з лісовими тваринами. Олесь пробачає своїх образників і навіть радіє, що вони знову можуть спілкуватися. Усі вищезгадані твори на прикладах показуть нам, що таке добро, а що таке зло. Ми маємо лише обрати команду, за яку збираємося грати!
Візьмемо, наприклад, "Сіроманця" Миколи Вінграновського - герой цієї повісті - хлопчик, який розуміє, за що люди хочуть вбити ні в чому не винного вовка. Він зовсім не поділяє ідеї помсти Чепіжного. Хлопчик, ніби знає, що вовк так само мав родину, яку повідстрелювали ті самі люди. Він перемагає свій страх і допомагає старому вовку переховуватися від людей. Автор пропонує побачити добро там, де його віднайти не так і легко.
Дуже майстерно зображує добро і зло Євген Гуцало. Грубо кажучи, втіленням добра у нього в оповіданні виступають хлопчики-підберезники, а дядько Шпичак уособлює зло. Хлопці рятують величезного лося, а Шпичак в цей час дивиться на все із-за кущів. Він міг би до адже він доросла людина... Але він не робить цього. Цей підлий і боягузливий недолюдок жорстоко вбиває лося пострілом з рушниці.
Григір Тютюнник зробив свого героя уособленням добра і прикладом для гармонічних взаємин з природою. Його Олесь усім здається диваком через те, що він "надто" любить природу, ліс. Він майструє шпаківні і спілкується з лісовими тваринами. Олесь пробачає своїх образників і навіть радіє, що вони знову можуть спілкуватися.
Усі вищезгадані твори на прикладах показуть нам, що таке добро, а що таке зло. Ми маємо лише обрати команду, за яку збираємося грати!
Я за добро, а ви?
Приєднуйтесь!