12 Злилися воєдино громадські й творчі інтереси Олександра Олеся, були нероздільними завжди. Уже його перша збірка "З журбою радість обнялась" виявила ліричний талант автора. Сердечністю і теплотою віє від кожного вірша збірки. Недарма Максим Рильський писав, що в особі О. Олеся інтелігенція вітала надійну творчу силу, визнавши його як щирого і безпосереднього лірика.
Поезії О. Олеся викликають захоплення в читачів і сьогодні, бо вони сповнені журби й радості, туги й болю. Сумним реквіємом по загиблих героях звучить "Жалібна пісня", де автор сподівається на помсту катам, обіцяє зробити все заради кращого майбутнього свого народу:
І волею край свій, як сонцем, заллєм.
Щоб міг він і другим зоріти.
Ні репресії, ні масові страти, ні заслання не могли вбити бажання жаданої свободи, бо кожний готовий був віддати за це власне життя. О. Олесь запевняє:
На терезах життя і смерті ми,
І хтось один із них переваже...
Коли життя, — гриміть, громи!
За волю кожний з нас поляже!
Скільки болю і нещасть випало на долю письменника, але були в його житті і радісні зустрічі, й щасливі хвилини. Інакше не зміг би так піднесено співати гімн життю в поезії "Сміються, плачуть солов'ї".
Поет любив свою країну, хотів творити для її блага, але змушений був жити на чужині. Не знайшовши сили і сміливості повернутися з Будапешта в Україну, він дуже швидко почав проклинати себе за це. Невимовна туга за батьківщиною, почуття смутку і каяття, розпачу і журби знайшли своє відображення в поезії "Коли б я знав, що розлучусь з тобою". Він пише про люті муки, сміх і глум, які чекали його на чужині. Коли б він раніше знав, що в нього і руки будуть скуті, і пісні замкнені в мури, О. Олесь хоч попрощався б з рідним краєм і зник:
1 А
2А
3В, Г, А, Б
4 1 а 2 в 3 г 4 б 4 д
5 Б
6 Б Сізіфа
7 В
8 А
9 А
10 В
11 1 А 2Б 3 Г 4 В
12 Злилися воєдино громадські й творчі інтереси Олександра Олеся, були нероздільними завжди. Уже його перша збірка "З журбою радість обнялась" виявила ліричний талант автора. Сердечністю і теплотою віє від кожного вірша збірки. Недарма Максим Рильський писав, що в особі О. Олеся інтелігенція вітала надійну творчу силу, визнавши його як щирого і безпосереднього лірика.
Поезії О. Олеся викликають захоплення в читачів і сьогодні, бо вони сповнені журби й радості, туги й болю. Сумним реквіємом по загиблих героях звучить "Жалібна пісня", де автор сподівається на помсту катам, обіцяє зробити все заради кращого майбутнього свого народу:
І волею край свій, як сонцем, заллєм.
Щоб міг він і другим зоріти.
Ні репресії, ні масові страти, ні заслання не могли вбити бажання жаданої свободи, бо кожний готовий був віддати за це власне життя. О. Олесь запевняє:
На терезах життя і смерті ми,
І хтось один із них переваже...
Коли життя, — гриміть, громи!
За волю кожний з нас поляже!
Скільки болю і нещасть випало на долю письменника, але були в його житті і радісні зустрічі, й щасливі хвилини. Інакше не зміг би так піднесено співати гімн життю в поезії "Сміються, плачуть солов'ї".
Поет любив свою країну, хотів творити для її блага, але змушений був жити на чужині. Не знайшовши сили і сміливості повернутися з Будапешта в Україну, він дуже швидко почав проклинати себе за це. Невимовна туга за батьківщиною, почуття смутку і каяття, розпачу і журби знайшли своє відображення в поезії "Коли б я знав, що розлучусь з тобою". Він пише про люті муки, сміх і глум, які чекали його на чужині. Коли б він раніше знав, що в нього і руки будуть скуті, і пісні замкнені в мури, О. Олесь хоч попрощався б з рідним краєм і зник:
Объяснение:
Успехов в учёбе!!!