Самостійна робота «Прийменник та сполучник»
1. Списати, знявши риску.
Незалежно/ від, згідно/з, під/час, відповідно/до, з/понад, із/за, з/під, з/попід, з/поміж, з/посеред, з/поза, з/за, в/наслідок, по/при, не/зважаючи на, за/для, за/ради, по/серед, по/руч, в/наслідок.
2. Списати, знявши риску та надписавши, до якої частини мови належть кожне слово
1.Навесні веселі струмочки зграйками біжать із/під снігу. 2.По/серед ночі до/в/кола зненацька сяйнуло дивовижне видовище. 3.З/під старої, ще торішньої трави визирає на світ фіолетове пролісеня. 4.Десять днів тривали народні гуляння під/час свята врожаю.

3. Відредагувати словосполучення та записати їх.

Говорити на українській мові, згідно наказу, не прийшов із-за хвороби, їхати на автобусі, скучати по дітям, без чверті сім годин по течії, підручник по фізиці,

4. Скласти речення з поданими сполучниками й однозвучними з ними сполученнями.
Проте – про те, якже – як же, якщо – як що, щоб – що б.
5. Скласти речення, в яких подані слова виступали б то як прийменники, то як прислівники чи іменники.
Коло, круг, збоку, назустріч (на зустріч), край, близько.
6. Списати речення, підкресливши сполучники, визначивши розряд.
- Як парость виноградної лози плекайте мову.
- Стали спускатися в темний яр, аби сховатися від пекучого сонця.
- Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує.
- Стара верба від старості зомліла й забула, що сказав їй водяник.
- У змаганнях ти обов’язково переможеш, якщо до мети йтимеш упевнено.
- Якби було десять рук, усім би робота знайшлася.
ДО ТЬ БУДЬ-ЛАСКА!

3)Тема жінки — одна з провідних тем творчості Ольги Кобилянської, вона проходить червоною ниткою крізь усю художню спадщину письменниці. Уперше ця тема могутньо зазвучала в творчості Тараса Шевченка і Марка Вовчка. Вони писали про тяжку долю жінки-кріпачки, жінки-матері. А Ольга Кобилянська об'єктом свого художнього дослідження обрала жінку-інтелігентку, яка страждала не від давнього "кріпацького" лиха, а від сучасного — соціального і родинно-побутового. Її жінки — здебільшого вихідці з незаможних родин, прагнуть вирватися на волю, здобути освіту, незалежність, рівноправність із чоловіками, стати потрібними народові й суспільству.

Олена Ляуфлер, героїня повісті Кобилянської "Людина", прагне рівноправності між чоловіком і жінкою, права для жінок здобувати освіту нарівні з чоловіками, права на працю, права утримувати себе в житті, а не чекати на одруження. Вона намагається зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання жінки-людини.

Покохавши Стефана Лієвича з тієї хвилини, коли переконалася, що все, що він говорив, — правда, Олена ладна, розлучаючись із коханим на два роки, заприсягтися йому у своїй вірності, бо вона впевнена: ніякі життєві обставини не зможуть вплинути на неї, бо вона — людина.

Свою героїню письменниця проводить через низку випробувань, показуючи при цьому багатство її душі, чесність, душевну чистоту, вірність своїм почуттям. Вона любила тільки Лієвича і лишилася вірною йому навіть після його смерті.

Довго бореться Олена, довго захищає свою незалежність. Але під вагою суспільних і родинних обставин вона не може до кінця вистояти і в нерівній боротьбі, духовно надломлена, падає, щоб урятувати батьків від повного розорення, а для себе знайти хоч якусь опору в житті. Олена змушена вийти заміж за духовно вбогу і чужу їй людину.

Відповідь:Мрією С. Васильченка було написати твір про життя великого кобзаря Тараса Шевченка. В повісті "У бур’янах"письменник розповідає про безталанне дитинство славного сина України.

Як відомо, народився Т. Шевченко у кріпацькій родині. Батьки тяжко працювали на панщині, а малого Тараса доглядала старша сестра Катерина, про яку Шевченко зберіг теплі спогади на все життя. Сама ще дитина, якій хочеться погратися, Катря посадить малого в бур’яні в ямку й біжить до подруг, запевняючи себе, що з братиком нічого не трапиться. А воно, мале, дивиться навколо, розглядається, адже навкруги стільки цікавого. Тільки ввечері згадає Катря про Тараса. Біжить шукати, а він уже й сльози всі виплакав, її чекаючи.

Та ось уже підріс Тарас і самостійно мандрує селом. Скрізь побуває: і в сусідському саду, і біля ставка, й у млині, і на козацькій могилі. Та найцікавіше йому в бур’янах. Тут він і Кармелюк, і гайдамака. Тут його воля та його власть.

Виростав Тарас допитливим, цікавим до всього нового. Десь почув він про те, що є на краю світу стовпи, які небо тримають, і туди сонце щовечора йде спати. І пішов шукати те місце. А потім образно розповідав братові й сестрі про свої мандри.

Дуже любив слухати Тарас кобзарів, лірників, розповіді діда Івана про Запорожжя, про Коліївщину. Недаремно батько жартував, що буде з нього другий Кармелюк, натякаючи на синову непокірність.

Великим горем стала для хлопця смерть матері. Батько одружився вдруге й взяв вдову з трьома дітьми. Вона одразу незлюбила Тараса, бо він її не слухав, був непокірним. А після смерті батька й зовсім Тарасові у своїй хаті життя не стало. Втік у найми до дяка, жив упроголодь, завжди брудний, у рваному одязі. Тільки й жаліла сироту сестра Катерина. А більше ніхто й не згадував про нього, не турбувався. Та терпів Тарас знущання п’яного дяка, бо навчання манило його, розумів, що воно дуже важливе, що треба вчитися. І добився свого. Життя загартувало його вдачу, навчило терпіти й наполегливо простувати до своєї мети.

Пояснення: