Мене приваблює те,що Наталку показано як добру, ввічливу та чесну дівчину. Недарма про неї по селу кажуть: «Золото – не дівчина!». Вона погоджується на шлюб з нелюбом лише тому, що не хоче завдавати прикрощів матері. Та кохання своє дівчина забути не може, хоча мати й каже, що Петро не повернеться. Адже Наталка вірить, що хлопець таки прийде, заробивши грошей на весілля. І лише те, що пройшло вже чотири роки та ще постійні нарікання матері змушують дівчину погодитися на нерівний шлюб. Але як тільки коханий повертається, Наталка розриває заручини з нелюбом. Наталці також властиве почуття людської гідності, вона розумна і кмітлива. ЇЇ поважають у селі, вважають порядною дівчиною та гарною донькою. Багато чому можна повчитися сучасній молоді у цієї дівчини. І перше – ставленню до матері. Наталка намагається полегшити їй життя, допомагає у всьому, ставиться до матері з великою любов`ю. На сценах багатьох театрів ще й сьогодні живе ця улюблена народна героїня. Краса її образу не старіє і сьогодні залишається актуальною.
Ліричний герой не капітулює перед супротивником — він впевнений у своїй правоті.
Якщо герой збірок «З вершин і низин» та «Зів’яле листя» був відчайдушним у своїх поривах, різких переходах від бадьорості до занепаду, від радості до печалі, то ліричний герой збірки «Мій ізмарагд» урівноважений, спокійний і розсудливий*.
Отже, мотиви лірики Івана Яковича Франка — це своєрідна сповідь поета про своє життя і життя свого народу, філософське осмислення дійсності. Це заповіт прийдешнім поколінням бути вірними синами свого народу, відданими чесній справі, чистими і щирими у евоїх почуттях. Мої думки і почуття, викликані творами збірки І. Франка «Зів’яле листя»
Наталці також властиве почуття людської гідності, вона розумна і кмітлива. ЇЇ поважають у селі, вважають порядною дівчиною та гарною донькою. Багато чому можна повчитися сучасній молоді у цієї дівчини. І перше – ставленню до матері. Наталка намагається полегшити їй життя, допомагає у всьому, ставиться до матері з великою любов`ю.
На сценах багатьох театрів ще й сьогодні живе ця улюблена народна героїня. Краса її образу не старіє і сьогодні залишається актуальною.
Ліричний герой не капітулює перед супротивником — він впевнений у своїй правоті.
Якщо герой збірок «З вершин і низин» та «Зів’яле листя» був відчайдушним у своїх поривах, різких переходах від бадьорості до занепаду, від радості до печалі, то ліричний герой збірки «Мій ізмарагд» урівноважений, спокійний і розсудливий*.
Отже, мотиви лірики Івана Яковича Франка — це своєрідна сповідь поета про своє життя і життя свого народу, філософське осмислення дійсності. Це заповіт прийдешнім поколінням бути вірними синами свого народу, відданими чесній справі, чистими і щирими у евоїх почуттях. Мої думки і почуття, викликані творами збірки І. Франка «Зів’яле листя»