Маленький принц герой великої казки А. де Сент-Екзюпері.Дорослі не вміють любити, дружити, жаліти, радіти. Через це вони «не знаходять того, що шукають». А щоб знайти, потрібно знати всього два секрети (їх відкриває героєві Лис, який навчив маленького принца мистецтву дружби): «зірко одне лише серце», «ти завжди у відповіді за всіх, кого приручив». Дітям дано інстинктивне розуміння цих істин. Саме тому Льотчик, чий літак зазнав аварію в пустелі, приречений на смерть від спраги, якщо не полагодить свою машину, знаходить в маленькому принці друга, який позбавляє його від самотності і стає для нього тією водою, «яка буває потрібна і серцю». У маленького принца добре серце і розумний погляд на світ. Він працьовитий, вірний у любові і відданий у почуттях. Тому життя маленького принца наповнена змістом, якого немає в житті короля, честолюбця, п'яниці, ділової людини, ліхтарника, географа, - тих, кого герой зустрів у своїй подорожі. А сенс життя, покликання людини - в безкорисливій любові до тих, кому він потрібен. І маленький принц повертається до себе на астероїд, щоб піклуватися про свою єдиною Розі, яка без нього загине.Що ж про особисту зустрічі з маленьким принцом (я б хотів (а) зустрітися з ним). За багатьма причинами.По перше він дуже загадковий, мрійливість хлопчик з тверезим розумом, чистою душею! По друге його світлі почуття-що те незвичайне, так віддане вірити в любов не кожному до душі.По третє він просто запав мені до душі.Адже такий хлопчик-це щось надзвичайне!Але все ж таки якби я зустрілася з маленьким принцом я б хотів(ла)перейняти його високі моральні якості насамперед.Як би пройшла ця зустріч незнаю,про це я можу тільки мріяти!
Чимало дум склав нард про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в ХVІ–ХVII століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Саме такою є Маруся Богуславка. Вона — головна героїня, оскільки в центрі твору стоїть не звільнення козаків-бранців як факт сам по собі, а вчинок Марусі, її ім’ям і названо думу.Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка».
