Я погоджуюся з цим твердженням цілком і повністю. На мій погляд, честь і совість цінніші за гроші. Якщо людина втрачає гарні людські риси заради того, щоб розбагатіти, то, на мій погляд, це нерівноцінний обмін. Багатий мерзотник - це в першу чергу мерзотник, а бідна чесна людина - в першу чергу чесна, а потім вже бідна. До того ж, життя - дуже непередбачувана річ: зараз гроші є, і багацько, а завтра ти їх втратив усі. І нічого не лишилося, бо у багатої безчесної людини немає нічого, крім грошей: ані друзів, вні кохання, ані поваги людей.
Якщо жити чесно, правдиво та праведно, то набудеш те, що цінніше за гроші і не втратиш зненацька. Це - любов, добре ім'я, дружба, повага. Тебе не кине кохана людина, бо вона полюбила тебе бідним - а це означає, що любить вона тебе, а не гроші. Друзі раді бачити тебе просто так, бо ти гарна людина. З цим легко і приємно жити, навіть якщо живеш бідно.
Люди часто думають і говорять про те, що таке особистість. Це завжди цікаво й завжди хвилює, адже всі ми люди й живемо серед людей. Так, у всіх різні професії, заняття й посади, усі виконують неоднакові завдання. Але ким би хто з нас не був, він, насамперед, особистість, а вже потім носій якої-небудь суспільної функції. Що таке особистість? У чому проявляються її якості?
Бути особистістю – значить зберігати здатність орієнтуватися в різноманітті знань і ситуацій і відповідати за свій вибір, зберігати своє неповторне «я». Чим богаче мир і чим складніше життєві ситуації, тим актуальніше проблема волі вибору власної життєвої позиції. Зберегти свою неповторність, залишитися самим собою навіть у самих складних умовах людин може, тільки залишаючись особистістю
Вільно і невимушено почуває себе в сучасному житті той, хто постійно вчиться орієнтуватися в ній, обирати для себе цінності, що відповідають особистим здатностям і схильностям і не суперечним правилам людського спілкування. Людина має величезні можливості для сприйняття культурних і духовних цінностей і для власного самовдосконалення. Щоб стати особистістю, кожна людина повинен постійно розвиватися, займатися самовихованням. І кожний це знає й намагається розібратися в собі, зрозуміти себе, осягти себе, осягти свій внутрішній мир. Ми намагаємося зіставляти себе з навколишніми, співвідносити особисте життя із суспільної, свій інтерес до миру з інтересом його до себе, щоб відповісти на головні з головних питань: який я? як і для чого я живу? чи всі я відкрив у собі? Кожна людина сам повинен себе виховувати. Ніхто не прийде й не скасує в ньому недоброзичливість, заздрість, лицемірство, жадібність, страх перед відповідальністю, непорядність
Головним у духовній культурі особистості можна вважати активне, творче відношення до життя: природі, суспільству, іншим людям, собі самому. Нам, що вступає в життя, треба знати про те, що культура людини не повинна бути зведена тільки до начитаності, ерудиції, хоча й це дуже важливо- Культуру людини неважко оцінити. Опанувати культурою може тільки діяльна, активна людина, що відкрила для себе всього її багатства. Мистецтво й література, традиції й звичаї дуже повчальні і їхнє знання полегшує життя
Але є ознака духовної культури особистості, що дуже важливий, – готовність людини до самовіддачі й самопожертви. Турбота про людей і прагнення до м повинні стати не тільки добрими словами, але й добрими справами. Протягом всього життя потрібно формувати й розвивати в собі кращі якості й переборювати ті, що заважають розкриттю особистості, її самоствердженню в колективі. На жаль, багато хто вважають, що свобода особи – це воля не дотримуватися встановлених у суспільстві законів, порядку. Але таке поводження замість користі приносить тільки шкода, причому страждає не тільки сама людина, але й навколишні його люди
Якщо жити чесно, правдиво та праведно, то набудеш те, що цінніше за гроші і не втратиш зненацька. Це - любов, добре ім'я, дружба, повага. Тебе не кине кохана людина, бо вона полюбила тебе бідним - а це означає, що любить вона тебе, а не гроші. Друзі раді бачити тебе просто так, бо ти гарна людина. З цим легко і приємно жити, навіть якщо живеш бідно.
Люди часто думають і говорять про те, що таке особистість. Це завжди цікаво й завжди хвилює, адже всі ми люди й живемо серед людей. Так, у всіх різні професії, заняття й посади, усі виконують неоднакові завдання. Але ким би хто з нас не був, він, насамперед, особистість, а вже потім носій якої-небудь суспільної функції. Що таке особистість? У чому проявляються її якості?
Бути особистістю – значить зберігати здатність орієнтуватися в різноманітті знань і ситуацій і відповідати за свій вибір, зберігати своє неповторне «я». Чим богаче мир і чим складніше життєві ситуації, тим актуальніше проблема волі вибору власної життєвої позиції. Зберегти свою неповторність, залишитися самим собою навіть у самих складних умовах людин може, тільки залишаючись особистістю
Вільно і невимушено почуває себе в сучасному житті той, хто постійно вчиться орієнтуватися в ній, обирати для себе цінності, що відповідають особистим здатностям і схильностям і не суперечним правилам людського спілкування. Людина має величезні можливості для сприйняття культурних і духовних цінностей і для власного самовдосконалення. Щоб стати особистістю, кожна людина повинен постійно розвиватися, займатися самовихованням. І кожний це знає й намагається розібратися в собі, зрозуміти себе, осягти себе, осягти свій внутрішній мир. Ми намагаємося зіставляти себе з навколишніми, співвідносити особисте життя із суспільної, свій інтерес до миру з інтересом його до себе, щоб відповісти на головні з головних питань: який я? як і для чого я живу? чи всі я відкрив у собі? Кожна людина сам повинен себе виховувати. Ніхто не прийде й не скасує в ньому недоброзичливість, заздрість, лицемірство, жадібність, страх перед відповідальністю, непорядність
Головним у духовній культурі особистості можна вважати активне, творче відношення до життя: природі, суспільству, іншим людям, собі самому. Нам, що вступає в життя, треба знати про те, що культура людини не повинна бути зведена тільки до начитаності, ерудиції, хоча й це дуже важливо- Культуру людини неважко оцінити. Опанувати культурою може тільки діяльна, активна людина, що відкрила для себе всього її багатства. Мистецтво й література, традиції й звичаї дуже повчальні і їхнє знання полегшує життя
Але є ознака духовної культури особистості, що дуже важливий, – готовність людини до самовіддачі й самопожертви. Турбота про людей і прагнення до м повинні стати не тільки добрими словами, але й добрими справами. Протягом всього життя потрібно формувати й розвивати в собі кращі якості й переборювати ті, що заважають розкриттю особистості, її самоствердженню в колективі. На жаль, багато хто вважають, що свобода особи – це воля не дотримуватися встановлених у суспільстві законів, порядку. Але таке поводження замість користі приносить тільки шкода, причому страждає не тільки сама людина, але й навколишні його люди