Тяжелая жизнь украинского крестьянства не раз была воспроизведена на страницах выдающихся писателей, ведь эта тема продолжала волновать всех неравнодушных к страданиям Украины. Михаил Коцюбинский в своем произведении «Дорогой ценой» подробно изобразил то отчаяние и скитания крестьян в своих попытках найти лучшей доли, покидая родной земли, где царили жестокие и агрессивные эксплуататоры-самодуры.Центральные образы повести - Соломия и Остап. Влюбленные, но вынуждены расстаться из-за прихоти господина, молодые люди не стали покоряться судьбе, решая бежать в Бессарабию в поисках лучшей жизни. Однако, их путь был нелегким и трагическим. Автор раскрывает образы именно в борьбе со злой судьбой, подчеркивая достоинство и глубокий психологизм главных персонажей. С первого взгляда Соломия и Остап являются типичными представителями крестьянства того времени, однако при более глубоком понимании произведения, при дальнейшем анализе поведения главных героев становится понятным тот факт, что перед нами необычные запуганы крепостные крестьяне, а люди, исполненные чувства достоинства, стремлением к свободе нести ответственность за принятые решения и за свою жизнь. Надо отметить, что жажда свободы присутствует не только в внешняя - сбросить с себя крепостное иго, жить как человек -, но и внутренняя - иметь возможность самому принимать решения, быть верным своим принципам.Остап, воспитанный на рассказах деда о славном казацком вобрал в себя все лучшие черты: честь, мужество, отвагу: «Те Правдивые-сказки о Сечи, казачество, о борьбе с господами за волю, которых Остап слушал затаив дыхание и не сводя розжеврилого глаза из уст деда, будили в детской голове причудливые мечты, воинственный пыл ». Он не раз призывал к борьбе с господами других крестьян, напоминая, что не так давно те времена, когда украинским боролись за свои права: «Не так мне страшно ляха, как злость берет на наших людей: воткнул вол шею в ярмо и безразлично ему, тянет, хоть ты что ... »Однако его идеи не нашли отклика, но врага в лице господина он нашел. За такую беспредельную характер, господин решил отдать Остапа в рекруты, разлучив его таким образом с любимым Соломией, которую тем временем насильно выдал замуж. Так крепостное жизни противоречило жизненным принципам свободолюбивого Остапа, поэтому он решил уйти: «жив буду, землю пахать, рыболовством жить ... все же лучше на свободе, чем во господином». Остап является олицетворением настоящего мужчины нести ответственность за себя и любимого человека.Соломия олицетворяет лучшие женские черты - преданность любимому, устойчивость и самоотверженность. Не желая быть игрушкой своему мужу, которого она не любит, Соломия решает следовать Остапом хоть на край земли, а именно - на волю, в Бессарабии: «Пропадай оно все пропадом ... Пойду и я куда глаза глядят ... Уж за тобой, хоть сердечные легче будет ... ». На этом пути она демонстрирует завидную отвагу, которая присуща только сильной женщине: «Соломия все шла. Она собрала свою энергию, всю силу воли, всю мощь тела и шла упорно и упорно с верой, что ее широкие и высокие груди сломают все препятствия ». Она готова тянуть Остапа на себе в буквальном смысле, о чем свидетельствует эпизод, когда ее любимого были ранены. Преданность Остапу не имела границ: «Люди добрые, - умоляла Соломия, стоя на коленях, - смилуйтесь, примите нас в дом ... Вы же видите - пропадаем ... Мужа моего пострелено, он еле живой, едва не погибли мы в плавнях ... Я вам оддячу , я вам отработаю ... Возьмите все, что имею ... все ... и не бросайте нас ... Вот на то ... »Интересен также персонаж Ивана Котигорошка, которому беглецы познакомились в лагеря у переправы. Ему присущи черты воина: бесстрашный, смелый, то, еще не боится смерти: «Разве я боюсь смерти? Сохрани бог! .. Пошли, господи, и завтра .. Раз умирать - не два. Умер - и все, больше не встанешь ». Он не бросил Остапа судьбы, когда его схватили казаки, отлавливали беглых крестьян. Настоящее мужество, склонность к взаимовыручке - вот те благородные черты, которыми наделен Ивана и через которых он был лишен жизни. Он погиб как настоящий воин - в бою.Трагический финал этой повести усиливает и без того глубокий драматизм всех испытаний, пережили герои. Смерть Соломии, которая утонула в Дунае, до последних минут своих не теряя надежды, не изменяя себе, с большой любовью в сердце и безудержной жаждой свободы в душе, была трагической упоминанием на всю жизнь Остапу, который хоть и выжил, но не получил ни счастья, ни воли.
“ДОРОГОЮ ЦІНОЮ” ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЇВ Головні герої “Дорогою ціною”– Соломія та Остап. Закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в Бессарабію у пошуках кращого життя. Однак, їхній шлях був нелегким й трагічним. Автор розкриває образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи гідність та глибокий психологізм головних персонажів. З першого погляду Соломія та Остап є типовими представниками селянства того часу, однак при глибшому розумінні твору, при подальшому аналізі поведінки головних героїв стає зрозумілим той факт, що перед нами непересічні залякані селяни-кріпаки, а люди, сповнені почуття гідності, прагненням до волі, здатними нести відповідальність за прийняті рішення й за своє життя. Треба зазначити, що жага волі присутня не тільки в зовнішня – скинути с себе кріпацьке ярмо, жити як людина -, а й внутрішня – мати змогу самому приймати рішення, бути вірним своїм принципам. Остап “Дорогою ціною” Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу: «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: Кожаные женские кроссовки Ecco за "копейки" Оплата после получения! Финальная распродажа Columbia Зимние ботинки Columbia сегодня вдвое дешевле «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти: «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном». Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину. Соломія “Дорогою ціною” Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. Не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, Соломія вирішує йти за Остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в Бессарабію: «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…». На цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди». Вона готова тягнути Остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. Відданість Остапу не мала меж: «Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…» Образ Івана Котигорошко “Дорогою ціною” Цікавим є також персонаж Івана Котигорошка, з яким втікачі познайомились у табори біля переправи. Йому притаманні риси воїна: безстрашний, сміливий, той, ще не боїться смерті: «Хіба я боюся смерті? Сохрани боже!.. Пошли, господи, й завтра.. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш». Він не кинув Остапа напризволяще, коли його схопили козаки, що відловлювали селян-втікачів. Справжня мужність, схильність до взаємовиручки – ось ті благородні риси, якими наділено Івана і через яких його було позбавлено життя. Він загинув як справжній воїн – у бою. Трагічний фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, була трагічною згадкою на все життя Остапу, який хоч і вижив, але не здобув ані щастя, ані волі.
“ДОРОГОЮ ЦІНОЮ” ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЇВ Головні герої “Дорогою ціною”– Соломія та Остап. Закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в Бессарабію у пошуках кращого життя. Однак, їхній шлях був нелегким й трагічним. Автор розкриває образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи гідність та глибокий психологізм головних персонажів. З першого погляду Соломія та Остап є типовими представниками селянства того часу, однак при глибшому розумінні твору, при подальшому аналізі поведінки головних героїв стає зрозумілим той факт, що перед нами непересічні залякані селяни-кріпаки, а люди, сповнені почуття гідності, прагненням до волі, здатними нести відповідальність за прийняті рішення й за своє життя. Треба зазначити, що жага волі присутня не тільки в зовнішня – скинути с себе кріпацьке ярмо, жити як людина -, а й внутрішня – мати змогу самому приймати рішення, бути вірним своїм принципам. Остап “Дорогою ціною” Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу: «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: Кожаные женские кроссовки Ecco за "копейки" Оплата после получения! Финальная распродажа Columbia Зимние ботинки Columbia сегодня вдвое дешевле «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти: «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном». Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину. Соломія “Дорогою ціною” Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. Не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, Соломія вирішує йти за Остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в Бессарабію: «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…». На цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди». Вона готова тягнути Остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. Відданість Остапу не мала меж: «Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…» Образ Івана Котигорошко “Дорогою ціною” Цікавим є також персонаж Івана Котигорошка, з яким втікачі познайомились у табори біля переправи. Йому притаманні риси воїна: безстрашний, сміливий, той, ще не боїться смерті: «Хіба я боюся смерті? Сохрани боже!.. Пошли, господи, й завтра.. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш». Він не кинув Остапа напризволяще, коли його схопили козаки, що відловлювали селян-втікачів. Справжня мужність, схильність до взаємовиручки – ось ті благородні риси, якими наділено Івана і через яких його було позбавлено життя. Він загинув як справжній воїн – у бою. Трагічний фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, була трагічною згадкою на все життя Остапу, який хоч і вижив, але не здобув ані щастя, ані волі.