Кожен може відкрити художній образ для себе по-різному, адже кожен має своє сприйняття цього філософського твору. Якщо захотіти і розібратися у драмі, можна винести з неї чимало життєвих уроків. Але щоб зрозуміти повноцінно, філософський твір, потрібно бути інтелектуальною, глибоко мислячою людиною, що постійно перебуває на шляху до самовдосконалення, шукає сенси свого життя. Художній твір не потрібно сприймати, як казку, бо у ньому завжди є підтекст, що навчає життєвим істинам. Образ Фауста — підтвердження цьому. Як на мене, щоби повністю відкрити для себе світ Гете, дізнатися, що саме він хотів донести читачу, варто прочитати цей твір не один раз. Читаючи художній твір, кожен раз відкриваєш для себе реальність автора по-різному, а отже, робиш нові висновки, навчаєшся чомусь новому.
Якщо мова йде про головних героїв цього твору - Павлушу і Яву, то вони почали товаришувати не одразу. До четвертого класу вони не дружили. Павлуша вважав Яву вредним, бо він його у калюжу при всіх пхнув у новісіньких штанях за те, що Павлуша закинув йому картуз на вербу.
Але після пригоди на баштані, коли хлопці грали в фараона і єгипетську піраміду. І, звичайно ж, фараоном випало бути Павлуші. Саме його "замурували" в піраміду з кавунів, а коли на баштані раптом об"явився сторож, то всі хлопці розбіглися і лише Ява вернувся, щоб до Павлуші вибратися з "піраміди". Наступного дня їхня дружба була скріплена прочуханкою від батьків.
Пояснення:
Цитата: До четвертого класу я з ним не дружив. Він був уредний.
Так я вважав. Бо він мене при всіх у калюжу пхнув, як я його картуза на вербу закинув. А я був у новісі-ньких шевйотових штанях. Мені мама тільки вранці у раймазі купила. І тими новісінькими штаньми я у самісіньке рідке багно сів. І Ганька Гребенючка так сміялася, так сміялася, що в неї аж булька з носа вискочила.
Я біг поряд з Явою нога в ногу, наче ми були один механізм. і мені здавалося, що серця наші теж б'ються, наче одне серце.
Мені було дуже хороше!
Мабуть, таке відчувають справжні друзі—солдати, коли плече в плече йдуть в атаку.
Отак біг би й біг на край світу. Нема нічого кращого в житті за дружбу!
…На другий день наша дружба з Явою була ще більш скріплена. Так би мовити, кров'ю. Бо дід Салимон поділився своїми враженнями про фараонську піраміду з нашими батьками. І батьки наші зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому місцю, про яке при дівчатах не говорять.
Объяснение:
Кожен може відкрити художній образ для себе по-різному, адже кожен має своє сприйняття цього філософського твору. Якщо захотіти і розібратися у драмі, можна винести з неї чимало життєвих уроків. Але щоб зрозуміти повноцінно, філософський твір, потрібно бути інтелектуальною, глибоко мислячою людиною, що постійно перебуває на шляху до самовдосконалення, шукає сенси свого життя. Художній твір не потрібно сприймати, як казку, бо у ньому завжди є підтекст, що навчає життєвим істинам. Образ Фауста — підтвердження цьому. Як на мене, щоби повністю відкрити для себе світ Гете, дізнатися, що саме він хотів донести читачу, варто прочитати цей твір не один раз. Читаючи художній твір, кожен раз відкриваєш для себе реальність автора по-різному, а отже, робиш нові висновки, навчаєшся чомусь новому.
Відповідь:
Якщо мова йде про головних героїв цього твору - Павлушу і Яву, то вони почали товаришувати не одразу. До четвертого класу вони не дружили. Павлуша вважав Яву вредним, бо він його у калюжу при всіх пхнув у новісіньких штанях за те, що Павлуша закинув йому картуз на вербу.
Але після пригоди на баштані, коли хлопці грали в фараона і єгипетську піраміду. І, звичайно ж, фараоном випало бути Павлуші. Саме його "замурували" в піраміду з кавунів, а коли на баштані раптом об"явився сторож, то всі хлопці розбіглися і лише Ява вернувся, щоб до Павлуші вибратися з "піраміди". Наступного дня їхня дружба була скріплена прочуханкою від батьків.
Пояснення:
Цитата: До четвертого класу я з ним не дружив. Він був уредний.
Так я вважав. Бо він мене при всіх у калюжу пхнув, як я його картуза на вербу закинув. А я був у новісі-ньких шевйотових штанях. Мені мама тільки вранці у раймазі купила. І тими новісінькими штаньми я у самісіньке рідке багно сів. І Ганька Гребенючка так сміялася, так сміялася, що в неї аж булька з носа вискочила.
Я біг поряд з Явою нога в ногу, наче ми були один механізм. і мені здавалося, що серця наші теж б'ються, наче одне серце.
Мені було дуже хороше!
Мабуть, таке відчувають справжні друзі—солдати, коли плече в плече йдуть в атаку.
Отак біг би й біг на край світу. Нема нічого кращого в житті за дружбу!
…На другий день наша дружба з Явою була ще більш скріплена. Так би мовити, кров'ю. Бо дід Салимон поділився своїми враженнями про фараонську піраміду з нашими батьками. І батьки наші зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому місцю, про яке при дівчатах не говорять.