леся українка мріяла створити твір, у якому вона щедро використала б багатства народної фантазії, втілені у повір'ях, переказах і легендах, відомих їй з дитинства. майстерно втіливши цю мрію, леся українка створила безсмертну драму-феєрію "лісова пісня".
лукаш і реальна молода людина і чарівна лісова істота. з співу сопілки почалося їхнє кохання. цей спів зачарував мавку ще до того, як вона побачила лукаша. спів сопілки — це символ не тільки краси душі, кохання, а й узагальнений символ мистецтва та його впливу на людину.
у "лісовій пісні" головний конфлікт у покликанні людини, яке дає їй природа від народження, між красою і буденщиною, між добром і злом, любов'ю і зрадою. мавка — центральний персонаж твору. в її образі втілено найкращі мрії про красиву, щиру, обдаровану, волелюбну людину. закохавшись у талановитого хлопця, мавка бореться за своє кохання, іде за ним, хоч її застерігали лісові мешканці не кохати хлопця. згодом лісова красуня побачила в лукашеві те, чого він ніколи в собі не помічав:
ні, любий, я тобі не дорікаю,
а тільки смутно, що не можеш ти
своїм життям до себе дорівнятись.
кохання, яке прийшло до мавки, зробило її щасливою, але й посилило її душевні страждання. її поетичний світ, світ духовності зіткнувся з матеріальним світом.
лукаш — як антипод добра і зла, розглядається як образ талановитої людини, що має хист митця, але його засмоктують дрібновласницькі інтереси. під впливом навколишнього середовища лукаш поступово втрачає щедрість, щирість, ніжність почуттів. лукаш-вовкулака — це образ, сповнений протиборства людини з собою, людини з дискомфортом душі, що приводить до трагічного її кінця.
мавка більш близька нам, бо вона бореться за кохану людину, її духовна краса виявляється у всьому: в любові до природи, в баченні її краси, в шанобливому ставленні до старших, в готовності принести себе в жертву заради інших, в умінні прощати й вірно любити.
любов же лукаша не витримує перевірки буденщиною. він не зумів захистити своє почуття. нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках і почуттях, відсутність внутрішньої гармонії — це ті негативні риси його характеру, що його до загибелі.
отже, леся українка в образі мавки втілила свої мрії про вільне, духовно багате, гармонійне життя, а образом лукаша ствердила думку, що людина з суперечливим характером, роздвоєною душею, дрібновласницькою психологією, обмежена і бездуховна, не має права на щастя, бо порушує своїми діями закони природи. мавці в кінці п'єси даровано душу. за що даровано лісовій дівчині безсмертну душу? за виплекане в собі кохання, за те, що навіть зневажена, її любов не перероджується в ненависть, помсту. мавка бажає лукашеві тільки добра — в цьому її велич над ним. а трагедія лукаша в тому, що він зрадив не тільки мавку, — він зрадив себе.
леся українка мріяла створити твір, у якому вона щедро використала б багатства народної фантазії, втілені у повір'ях, переказах і легендах, відомих їй з дитинства. майстерно втіливши цю мрію, леся українка створила безсмертну драму-феєрію "лісова пісня".
лукаш і реальна молода людина і чарівна лісова істота. з співу сопілки почалося їхнє кохання. цей спів зачарував мавку ще до того, як вона побачила лукаша. спів сопілки — це символ не тільки краси душі, кохання, а й узагальнений символ мистецтва та його впливу на людину.
у "лісовій пісні" головний конфлікт у покликанні людини, яке дає їй природа від народження, між красою і буденщиною, між добром і злом, любов'ю і зрадою. мавка — центральний персонаж твору. в її образі втілено найкращі мрії про красиву, щиру, обдаровану, волелюбну людину. закохавшись у талановитого хлопця, мавка бореться за своє кохання, іде за ним, хоч її застерігали лісові мешканці не кохати хлопця. згодом лісова красуня побачила в лукашеві те, чого він ніколи в собі не помічав:
ні, любий, я тобі не дорікаю,
а тільки смутно, що не можеш ти
своїм життям до себе дорівнятись.
кохання, яке прийшло до мавки, зробило її щасливою, але й посилило її душевні страждання. її поетичний світ, світ духовності зіткнувся з матеріальним світом.
лукаш — як антипод добра і зла, розглядається як образ талановитої людини, що має хист митця, але його засмоктують дрібновласницькі інтереси. під впливом навколишнього середовища лукаш поступово втрачає щедрість, щирість, ніжність почуттів. лукаш-вовкулака — це образ, сповнений протиборства людини з собою, людини з дискомфортом душі, що приводить до трагічного її кінця.
мавка більш близька нам, бо вона бореться за кохану людину, її духовна краса виявляється у всьому: в любові до природи, в баченні її краси, в шанобливому ставленні до старших, в готовності принести себе в жертву заради інших, в умінні прощати й вірно любити.
любов же лукаша не витримує перевірки буденщиною. він не зумів захистити своє почуття. нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках і почуттях, відсутність внутрішньої гармонії — це ті негативні риси його характеру, що його до загибелі.
отже, леся українка в образі мавки втілила свої мрії про вільне, духовно багате, гармонійне життя, а образом лукаша ствердила думку, що людина з суперечливим характером, роздвоєною душею, дрібновласницькою психологією, обмежена і бездуховна, не має права на щастя, бо порушує своїми діями закони природи. мавці в кінці п'єси даровано душу. за що даровано лісовій дівчині безсмертну душу? за виплекане в собі кохання, за те, що навіть зневажена, її любов не перероджується в ненависть, помсту. мавка бажає лукашеві тільки добра — в цьому її велич над ним. а трагедія лукаша в тому, що він зрадив не тільки мавку, — він зрадив себе.