Кожна людина бачить свій світ по різному. Одні бачать його сірим та жорстоким, а інші вірять в добро та любов. Ті які бачать його поганим, жорстоким та сірим--- це люди які живуть розумом кожного дня вони думають що купити поїсти або що мені завтра вдягти, людина піклуеться лише про себе. А ті які живуть вірою що завтра наш світ стане кращим піклуються не за себе а за інших можемо сказати що --- це ті які живуть серцем. У творі Дон Кіхот ми можемо впевнено казати що це людина яка живет серцем і тільки серцем, вона баче не реальний світ, а казковий який іншим здаеться божевільним. Можливо інколи поеднувати жити і серцем і розумом але це буде дуже складно тому як краще жити серцем або розумом вирішувати вам!
Тема «Приходять предки»: згадування предків, які, виборюючи волю, страждали, терпіли поневіряння, знущання. Ідея «Приходять предки»: висловлення почуття пошани, подяки до тих, хто творив історію, захищав рідний край, відстоював його інтереси. Основна думка «Приходять предки»: а) сучасне покоління повинно шанувати тих, завдяки кому на теперішній час має щасливе і вільне життя; б) Чи ти не став розщепленим, як атом… Ярижкою, нікчемним, псом на влові?» Жанр «Приходять предки»: громадянська поезія. Художні засоби «Приходять предки» Метафора: «приходять предки». Епітети: «предки добрі і нехитрі». Антитези: «не руки — а… віти»; «не очі — а… орбіти». Порівняння: «не став розщепленим, як атом». Звертання: «Дитино наша…» Риторичне запитання: «Ярижкою нікчемним, псом на влові?» Риторичний оклик: «Дитино наша, ягодо з любові!..»
