В сучасному світі все вирішують гроші. Більшість людей звертає увагу на інших через гарний одяг, приємну зовнішність. Але лише невелика частина людей по справжньому цінує внутрішню красу. Це можна зрозуміти, бо перше що ми бачимо- зовнішність, а вже потім дізнаємося про внутрішній світ. Але не можна зразу робити висновки що до певної людини через ії зовнішність, як то кажуть: "Зовнішність буває оманливою". Я справді вважаю, що потрібно цінувати внутрішню красу людей, це чисте й прекрасне диво, яке, на жаль, має не кожен,тим більше обираючи друзів,партнерів по життю,навряд чи хтось вибере " пусту"людину, але гарну ззовні, бо життя потребує підтримки й опори,а не лише красу. Всі люди різні, вони усі мають внутрішній світ, але не у всіх він прекрасний. Добре мати гарний вигляд та "гарну" душу, таке поєднання робить людину цікавою для спільноти, та до добре влаштуватись у житті.
Риба — в озері. А от коник-стрибунець зимує в мурашнику. Не вірите? Пізньої осені старі мурахи вкладають малих мурашат у ліжка, примовляючи: — Пора спати! Спати! Цілісіньку зиму! Але мурашата пустують, граються, вередують. Тоді старі мурахи кличуть коника-стрибунця: — Заграй нашим діткам колискову! Коник бере скрипочку і грає малим мурашатам тиху лагідну мелодію. І малі мурашата одразу засинають. За ними поринають у сон і мурахи. Останнім, випустивши із зелених лапок скрипочку, засинає сам коник. Він теж спатиме цілу зиму. Та навесні прокинеться першим, вибіжить із мурашника назустріч сонечку і заграє веселу закличну мелодію.
