Коралі опис: "маленька низка", "що це всього-на-всього коротенька, на обхват шиї, низка дрібних вишнево-коричневих трубочок", "Сніжана приклала коралі до своєї ніжної шкіри, і низка немов засвітилась, ожила",
шафа опис: "неповоротка. Товста і чорна", коли автор описує страх Софійки вночі від дивних звуків з сусідньої квартири "нашорошилась шафа, як лиховісно прикипіла до підлоги", в шафі є шухляда, від якої мама Софійки загубила ключ "А от широченну, на всю довжину шафи, різьблену шухляду не чіпали". "Стара шухляда неохоче, з басовитим рипом вилізла на світ Божий",
Цей образ неоднозначний: «автор» обертається до читача обличчям то юродивого – печальника за людей, то пророка, то апостола-проповідника, загалом – поета-громадянина, патріота, чиє серце розтяла розколина, яка зруйнувала націю…»
Автор критикує дворян, що шукають правди й волі за кордоном, замість того щоб створювати її у себе на батьківщині. Наче першооснову патріотизму сподівається автор розповісти українським господам. Бо без національного самоусвідомлення та власних високих моральних якостей «великих слов велика сила» не буде дієвою, залишиться тільки словами. Із сатиричною гостротою і емоційною силою автор викриває мучителів свого народу, бажає їм зникнути з обличчя його любимої країни. Розплата за зневажання свого народу обов’язково настане, картина майбутнього «страшного суду» над панами — це є й попередження для недалекоглядних господ.
Відповідь:
Коралі опис: "маленька низка", "що це всього-на-всього коротенька, на обхват шиї, низка дрібних вишнево-коричневих трубочок", "Сніжана приклала коралі до своєї ніжної шкіри, і низка немов засвітилась, ожила",
шафа опис: "неповоротка. Товста і чорна", коли автор описує страх Софійки вночі від дивних звуків з сусідньої квартири "нашорошилась шафа, як лиховісно прикипіла до підлоги", в шафі є шухляда, від якої мама Софійки загубила ключ "А от широченну, на всю довжину шафи, різьблену шухляду не чіпали". "Стара шухляда неохоче, з басовитим рипом вилізла на світ Божий",
Пояснення:
Цей образ неоднозначний: «автор» обертається до читача обличчям то юродивого – печальника за людей, то пророка, то апостола-проповідника, загалом – поета-громадянина, патріота, чиє серце розтяла розколина, яка зруйнувала націю…»
Автор критикує дворян, що шукають правди й волі за кордоном, замість того щоб створювати її у себе на батьківщині. Наче першооснову патріотизму сподівається автор розповісти українським господам. Бо без національного самоусвідомлення та власних високих моральних якостей «великих слов велика сила» не буде дієвою, залишиться тільки словами. Із сатиричною гостротою і емоційною силою автор викриває мучителів свого народу, бажає їм зникнути з обличчя його любимої країни. Розплата за зневажання свого народу обов’язково настане, картина майбутнього «страшного суду» над панами — це є й попередження для недалекоглядних господ.