Захар — батько вісьмох синів, він виховав достойну зміну. Усі вони шановані люди, гідні свого вітця.
У найважчих випробуваннях Захар Беркут виявляє себе як мудрий, сміливий вождь. Він дає завдання громаді не відбити, а розбити монголів. І сам бере в цьому найактивнішу участь. Адже саме його осінила рятівна думка про затоплення монголів водами гірського потоку.
Надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір — важити користь громади і життя свого найменшого сина. Як не важко було зробити це, але Захар чинить за велінням обов'язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. Не згоджується він і на брехню: "Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров'ю".
У своєму передсмертному слові Захар Беркут передбачає, що ця біда — не остання. Він висловлює надію на кращі часи, коли люди пригадають давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.
На мой взгляд, «смутный сон» Святослава имеет важное значение в понимании "Слова": вещее видение предрекает поражение Игорева войска и взятие в плен самого князя. Святославу снится, что его на «кровати тисовой» покрывали «черной пеленою» и поили синим отравленным вином, пророча беды и скорбь. Жемчужины, привидевшиеся во сне, — это слёзы русских жен, которые заголосят по всей Руси после неудачного похода Игоря. А вражеские колчаны, из которых их сыпали, указывают на причину поражения Игоря: окружённых воинов половцы обстреляли из луков. В конце сновидения Святослав видит „златоверхий“ терем без «конька», пророчащий ему скорую смерть. И завершает картину «вражий ворон», который, «предвещая горе», кричит над Плесенском.
Відповідь:
Захар — батько вісьмох синів, він виховав достойну зміну. Усі вони шановані люди, гідні свого вітця.
У найважчих випробуваннях Захар Беркут виявляє себе як мудрий, сміливий вождь. Він дає завдання громаді не відбити, а розбити монголів. І сам бере в цьому найактивнішу участь. Адже саме його осінила рятівна думка про затоплення монголів водами гірського потоку.
Надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір — важити користь громади і життя свого найменшого сина. Як не важко було зробити це, але Захар чинить за велінням обов'язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. Не згоджується він і на брехню: "Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров'ю".
У своєму передсмертному слові Захар Беркут передбачає, що ця біда — не остання. Він висловлює надію на кращі часи, коли люди пригадають давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.
Пояснення:
На мой взгляд, «смутный сон» Святослава имеет важное значение в понимании "Слова": вещее видение предрекает поражение Игорева войска и взятие в плен самого князя. Святославу снится, что его на «кровати тисовой» покрывали «черной пеленою» и поили синим отравленным вином, пророча беды и скорбь. Жемчужины, привидевшиеся во сне, — это слёзы русских жен, которые заголосят по всей Руси после неудачного похода Игоря. А вражеские колчаны, из которых их сыпали, указывают на причину поражения Игоря: окружённых воинов половцы обстреляли из луков. В конце сновидения Святослав видит „златоверхий“ терем без «конька», пророчащий ему скорую смерть. И завершает картину «вражий ворон», который, «предвещая горе», кричит над Плесенском.
Объяснение: