Головний герой цієї повісті, Михайло Решето, постійно розмірковує про Ирій – місце, де йому найкраще. Впродовж твору думки Михайла змінюються. І я мимоволі замислююся над тим, що ж для мене є Ирієм, а тому подумки порівнюю себе з головним героєм.
На початку твору Михайло живе у селі, а тому мріє про життя у місті. Ні, у цьому ми з ним не схожі. Я ніколи не прагнула переїхати у більше місто, навіть у столицю. Адже якщо всі почнуть переїжджати до дуже великих міст, то хто ж розвиватиме всі інші?
Через деякий час Ирієм для Михайла стає країна його майбутнього, його мрій. Звісно, наші мрії трохи не співпадають, однак я теж часто думаю про доросле життя. Мабуть, усі в дитинстві мріють саме про такий Ирій – своє щасливе майбутнє. Я впевнена, що більшість моїх однолітків хоче жити безбідно та комфортно. Я також мрію про це. Однак мало бути багатим. Мені хотілося би при цьому жити чесно та не ховати від людей очі. Особисто я за чесний бізнес. Я хочу досягти в житті якомога більше лише чесними засобами. Я ще не знаю, яку професію оберу, проте мрію стати фахівцем високого рівня, щоб до моєї думки прислухалися, зі мною радилися. Але найголовніше те, що будь-яку справу я завжди виконуватиму чесно. Це мій принцип.
Наприкінці твору Михайло вирішує, що Ирій – це рідна земля, домівка, родина. З цим я повністю погоджуюсь. Адже щаслива та людина, яка має місце, де їй завжди раді, яку люблять і сама вона любить ближніх.
У всі часи відбувалась боротьба добра і зла. У своєму творі Юрій Винничук також повертається до цієї теми.
У книзі все перевертається з ніг на голову. Дракон ,звали якого Грицько,зовсім не хижак , а добре та миле створіння , що пише вірші та захоплюється метеликами. Біля його печери замість гір кісток милують око доглянуті клубочки мальв . І навпаки хижаком стає князь, який за будь-що хоче знищити дракона, адже за традицією його дочка вийде заміж за лицаря ,що переможе лютого звіра. Князь розпочинає підступну гру і врешті-решт досягає своєї мети...
Тож князівські посланці скликають вояків з усіх-усюд ,проте ,зібравшись докупи вони так і не змогли вбити Грицька ,адже той не хотів нікого кривдити. Його вчитель та наставник, автор кличе його пустельник, навіть жалкує, що навчив Грицька грамоти: "Навіщо виховував у ньому розуміння краси і добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко вмирають, і нема їм на цьому світі місця ,бо вони нетутешні".
На мою думку, незважаючи на те що був убитий позитивний герой повісті добро всеодно перемогло зло, тому що не можна побудувати справедливості несправедливими діями. Після загибелі Грицька ,князь який підступно змусив дракона битися з лицарями говорить: "Поки був дракон , я мав сенс жити..."
У сучасному світі ,як і у творі кожен,як Грицько та пустельник ,намагається протистояти лиху, захищаючи добро та правду. Але є й ті, хто живуть за іншими принципами, які для свого блага здатні обманювати ,зрадити, як князь .
Твір учить нас одній речі . Ніколи не правда не може бути на користь людині.
Головний герой цієї повісті, Михайло Решето, постійно розмірковує про Ирій – місце, де йому найкраще. Впродовж твору думки Михайла змінюються. І я мимоволі замислююся над тим, що ж для мене є Ирієм, а тому подумки порівнюю себе з головним героєм.
На початку твору Михайло живе у селі, а тому мріє про життя у місті. Ні, у цьому ми з ним не схожі. Я ніколи не прагнула переїхати у більше місто, навіть у столицю. Адже якщо всі почнуть переїжджати до дуже великих міст, то хто ж розвиватиме всі інші?
Через деякий час Ирієм для Михайла стає країна його майбутнього, його мрій. Звісно, наші мрії трохи не співпадають, однак я теж часто думаю про доросле життя. Мабуть, усі в дитинстві мріють саме про такий Ирій – своє щасливе майбутнє. Я впевнена, що більшість моїх однолітків хоче жити безбідно та комфортно. Я також мрію про це. Однак мало бути багатим. Мені хотілося би при цьому жити чесно та не ховати від людей очі. Особисто я за чесний бізнес. Я хочу досягти в житті якомога більше лише чесними засобами. Я ще не знаю, яку професію оберу, проте мрію стати фахівцем високого рівня, щоб до моєї думки прислухалися, зі мною радилися. Але найголовніше те, що будь-яку справу я завжди виконуватиму чесно. Це мій принцип.
Наприкінці твору Михайло вирішує, що Ирій – це рідна земля, домівка, родина. З цим я повністю погоджуюсь. Адже щаслива та людина, яка має місце, де їй завжди раді, яку люблять і сама вона любить ближніх.
Объяснение:
Відповідь:
У всі часи відбувалась боротьба добра і зла. У своєму творі Юрій Винничук також повертається до цієї теми.
У книзі все перевертається з ніг на голову. Дракон ,звали якого Грицько,зовсім не хижак , а добре та миле створіння , що пише вірші та захоплюється метеликами. Біля його печери замість гір кісток милують око доглянуті клубочки мальв . І навпаки хижаком стає князь, який за будь-що хоче знищити дракона, адже за традицією його дочка вийде заміж за лицаря ,що переможе лютого звіра. Князь розпочинає підступну гру і врешті-решт досягає своєї мети...
Тож князівські посланці скликають вояків з усіх-усюд ,проте ,зібравшись докупи вони так і не змогли вбити Грицька ,адже той не хотів нікого кривдити. Його вчитель та наставник, автор кличе його пустельник, навіть жалкує, що навчив Грицька грамоти: "Навіщо виховував у ньому розуміння краси і добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко вмирають, і нема їм на цьому світі місця ,бо вони нетутешні".
На мою думку, незважаючи на те що був убитий позитивний герой повісті добро всеодно перемогло зло, тому що не можна побудувати справедливості несправедливими діями. Після загибелі Грицька ,князь який підступно змусив дракона битися з лицарями говорить: "Поки був дракон , я мав сенс жити..."
У сучасному світі ,як і у творі кожен,як Грицько та пустельник ,намагається протистояти лиху, захищаючи добро та правду. Але є й ті, хто живуть за іншими принципами, які для свого блага здатні обманювати ,зрадити, як князь .
Твір учить нас одній речі . Ніколи не правда не може бути на користь людині.