Протягом усього навчального року ми просто проводили літні канікули, тому що це був чудовий час, ви можете вільно пересуватися, занять немає, але ви можете гуляти, плавати, їсти морозиво та отримувати переваги та розваги загалом. Ярослав Стельмах описав один із таких плідних літніх канікул у повісті "Митькозавр з Юрківки або Химера з Лісового озера".
Герої цього твору - двоє учнів п’ятого класу - Митько та Сергій. Після того, як «улюблений ботанік» отримав завдання зібрати комах, талановитий друг переконав батьків відпустити їх влітку до бабусі Митькової в село. Батьки Сергія не одразу погодились, бо знали, якою є вибухова сила цих двох друзів, але врешті-решт вони здалися і піддалися вагомому аргументу про "наш організм передчасно старіє". Є ще два ненавмисні аргументи, запропоновані Митьком Колекції та колекції.
Спочатку хлопчакам було нецікаво збирати різних комах та вивчати зоологію, бо це краще, ніж ботаніка?
Друзі будуть присвячувати свій час розвагам, як і учні п’ятого класу, які наполегливо працюють протягом усього навчального року.
Митько та Сергій прибули до Юрківки. По дорозі до бабусиного будинку вони зустріли велосипедиста Васку, чотирнадцятирічного хлопчика, друзі, які сміялися з нього, сітками ловили сіті. Саме цей велосипедист вирішив не робити жодних дій, жартуючи та лякаючи своїх друзів. Васько випадково побачив на березі озера Митька та Сергія, таємниче розповів їм страшну потвора, химеру, що живе в лісовому озері. На перший погляд ця історія підозріла, не дуже схожа на правду, але дуже цікава! Ось чому Митько та Сергій вирішили заночувати біля озера, щоб з’ясувати, чи в ньому заховані страшні тварини. Насправді з цього моменту почались найцікавіші пригоди друзів, і їх надзвичайна пристрасть до зоології зникла. Гра учнів п’ятого класу, Васько представив різні докази існування озерних химер, поклавши сліди жахливого жадібного чудовиська на березі річки і навіть з’їв ворону, залишивши лише пір’я.
Хлопчики були зачаровані таємницею лісового озера, вони спробували знайти наукове пояснення цього явища, тому заходили до бібліотеки і щотижня читали вісім книг про екологію. Вони старанно вивчають факти, проводять серйозні дослідження і не шкодують зусиль - без власної сили, без сну або навіть безневинного курячого життя. Митько висунув гіпотезу про походження назви села Юрківка на основі вигадування доказів та читання літератури, а її значення виникла з юрського періоду. Чудовисько названо на честь нового вченого-Митькозавра Стеценка.
Митько та Сергій завжди були в цікавому стані, і іноді події вирішують конфлікт, але ці хлопці ніколи не сварились, бо вони справжні друзі з важливими загальними причинами. Тому вони завжди разом виходять із бід і неодмінно допомагають один одному. Молоді дослідники вперто охороняли озеро, долаючи страх, що невідому тварину люди можуть навіть проковтнути, і вони залишили лише сандалію. Немає сумнівів, що коли немає Митькозавра, друзі дуже розчаровуються, це лише жарт Васька. Але Митько та Сергій досі не шкодують, бо знають, що час не втрачений даремно. Майбутній шестикласник уже настільки добре знав, що Васькові навіть не снилося думати, що він дурень. Ці хлопчики пишаються своїми знаннями про динозаврів, вони чудово провели час і сповнені енергії для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі та однодумці.
Увесь навчальний рік ми тільки й живемо в очікуванні літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на волі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво та, взагалі, отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті "Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера".
Героями твору є два хлопчики-п'ятикласники — Митько й Сергій. Отримавши від "улюбленої ботанічки" завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо до Митькової бабусі в село. Батьки Сергія одразу не погоджуються, бо знають, яка то вибухова сила, ці двоє друзів, але, зрештою, здаються, піддавшись вагомим аргументам про "передчасне старіння наших організмів" та двійки за незібрану колекцію, що придумав Митько.
Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології, бо чим вона може бути краща за ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п'ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік.
Приїхавши до Юрківки, по дорозі до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька — хлопця років чотирнадцяти, що сміється з озброєних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати й налякати приятелів. Випадково побачивши Митька й Сергія на березі озера, Васько таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Оповідь, на перший погляд, підозріла й мало подібна до правди, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все яі таки заночувати біля озера, аби з'ясувати, чи ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту й розпочинаються найцікавіші пригоди друзів, непомітне для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи п'ятикласників,
Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, що з'їло навіть ворону, залишивши лише пір'я.
Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім'я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка.
Митько й Сергій весь час потрапляють у кумедні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, бо ж вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тож викручуються зі складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка, може, з'їла навіть людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники вперто вартують коло озера. Безперечно, приятелі дуже розчаровані, коли з'ясовується, що ніякого Митькозавра немає, а це просто жарт Васька. Та Митько й Сергій все одно не шкодують, бо вони розуміють, що час не минув марно. Майбутні шестикласники знають уже стільки, що навіть не снилося Васькові, який гадав, що пошив їх у дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, вони чудово провели час і сповнені сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці
Протягом усього навчального року ми просто проводили літні канікули, тому що це був чудовий час, ви можете вільно пересуватися, занять немає, але ви можете гуляти, плавати, їсти морозиво та отримувати переваги та розваги загалом. Ярослав Стельмах описав один із таких плідних літніх канікул у повісті "Митькозавр з Юрківки або Химера з Лісового озера".
Герої цього твору - двоє учнів п’ятого класу - Митько та Сергій. Після того, як «улюблений ботанік» отримав завдання зібрати комах, талановитий друг переконав батьків відпустити їх влітку до бабусі Митькової в село. Батьки Сергія не одразу погодились, бо знали, якою є вибухова сила цих двох друзів, але врешті-решт вони здалися і піддалися вагомому аргументу про "наш організм передчасно старіє". Є ще два ненавмисні аргументи, запропоновані Митьком Колекції та колекції.
Спочатку хлопчакам було нецікаво збирати різних комах та вивчати зоологію, бо це краще, ніж ботаніка?
Друзі будуть присвячувати свій час розвагам, як і учні п’ятого класу, які наполегливо працюють протягом усього навчального року.
Митько та Сергій прибули до Юрківки. По дорозі до бабусиного будинку вони зустріли велосипедиста Васку, чотирнадцятирічного хлопчика, друзі, які сміялися з нього, сітками ловили сіті. Саме цей велосипедист вирішив не робити жодних дій, жартуючи та лякаючи своїх друзів. Васько випадково побачив на березі озера Митька та Сергія, таємниче розповів їм страшну потвора, химеру, що живе в лісовому озері. На перший погляд ця історія підозріла, не дуже схожа на правду, але дуже цікава! Ось чому Митько та Сергій вирішили заночувати біля озера, щоб з’ясувати, чи в ньому заховані страшні тварини. Насправді з цього моменту почались найцікавіші пригоди друзів, і їх надзвичайна пристрасть до зоології зникла. Гра учнів п’ятого класу, Васько представив різні докази існування озерних химер, поклавши сліди жахливого жадібного чудовиська на березі річки і навіть з’їв ворону, залишивши лише пір’я.
Хлопчики були зачаровані таємницею лісового озера, вони спробували знайти наукове пояснення цього явища, тому заходили до бібліотеки і щотижня читали вісім книг про екологію. Вони старанно вивчають факти, проводять серйозні дослідження і не шкодують зусиль - без власної сили, без сну або навіть безневинного курячого життя. Митько висунув гіпотезу про походження назви села Юрківка на основі вигадування доказів та читання літератури, а її значення виникла з юрського періоду. Чудовисько названо на честь нового вченого-Митькозавра Стеценка.
Митько та Сергій завжди були в цікавому стані, і іноді події вирішують конфлікт, але ці хлопці ніколи не сварились, бо вони справжні друзі з важливими загальними причинами. Тому вони завжди разом виходять із бід і неодмінно допомагають один одному. Молоді дослідники вперто охороняли озеро, долаючи страх, що невідому тварину люди можуть навіть проковтнути, і вони залишили лише сандалію. Немає сумнівів, що коли немає Митькозавра, друзі дуже розчаровуються, це лише жарт Васька. Але Митько та Сергій досі не шкодують, бо знають, що час не втрачений даремно. Майбутній шестикласник уже настільки добре знав, що Васькові навіть не снилося думати, що він дурень. Ці хлопчики пишаються своїми знаннями про динозаврів, вони чудово провели час і сповнені енергії для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі та однодумці.
Объяснение:
Відповідь:
Увесь навчальний рік ми тільки й живемо в очікуванні літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на волі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво та, взагалі, отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті "Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера".
Героями твору є два хлопчики-п'ятикласники — Митько й Сергій. Отримавши від "улюбленої ботанічки" завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо до Митькової бабусі в село. Батьки Сергія одразу не погоджуються, бо знають, яка то вибухова сила, ці двоє друзів, але, зрештою, здаються, піддавшись вагомим аргументам про "передчасне старіння наших організмів" та двійки за незібрану колекцію, що придумав Митько.
Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології, бо чим вона може бути краща за ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п'ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік.
Приїхавши до Юрківки, по дорозі до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька — хлопця років чотирнадцяти, що сміється з озброєних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати й налякати приятелів. Випадково побачивши Митька й Сергія на березі озера, Васько таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Оповідь, на перший погляд, підозріла й мало подібна до правди, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все яі таки заночувати біля озера, аби з'ясувати, чи ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту й розпочинаються найцікавіші пригоди друзів, непомітне для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи п'ятикласників,
Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, що з'їло навіть ворону, залишивши лише пір'я.
Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім'я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка.
Митько й Сергій весь час потрапляють у кумедні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, бо ж вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тож викручуються зі складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка, може, з'їла навіть людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники вперто вартують коло озера. Безперечно, приятелі дуже розчаровані, коли з'ясовується, що ніякого Митькозавра немає, а це просто жарт Васька. Та Митько й Сергій все одно не шкодують, бо вони розуміють, що час не минув марно. Майбутні шестикласники знають уже стільки, що навіть не снилося Васькові, який гадав, що пошив їх у дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, вони чудово провели час і сповнені сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці
Пояснення: