Аналіз вірша "Лебеді материнства" Автор: В. Симоненко Рік: 1981 (вийшов друком) Жанр: ліричний вірш (колискова)Вид лірики: громадянська Провідний мотив: любов до матері й БатьківщиниВіршовий розмір: хорей Тип римування: суміжне Форма оповіді: монолог Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душіІдея: уславлення материнської любові до дитини; матір, як і Батьківщина, єдина для кожної людини, а вибрати їх не можнаХудожні засоби Повтор: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі». Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прийдуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть». Порівняння: «лебеді, як мрії». Інтонації: щирість, відвертість, довірливість, таємничість (досягнуто алітерацією звуків р, л).ось все що змогла знайти, сподіваюсь не завадить))
Одного разу на вулиці пішов дощ. Та не простий, а кольоровий. Дивно, але кожний побачив це по-своєму. Комусь здалося, що це веселка розплескала свої яскраві кольори, хтось побачив сміх і радість, що спускається на людей з небес. А хтось побачив просто яскраве сяйво, що переливалося усіма найчудовішими кольорами та радувало людей! Усі мешканці планети зібралися разом та насолоджувалися кольоровим дощем. Кожен знайшов собі хоча б одного нового друга. Кожному здалося щось своє, проте усі зрозуміли, що сам Бог послав людям таке чудо, аби вони зрозуміли, що у всіх різні погляди на життя, але всі люди повинні допомагати одне одному та дружити.
Кожному здалося щось своє, проте усі зрозуміли, що сам Бог послав людям таке чудо, аби вони зрозуміли, що у всіх різні погляди на життя, але всі люди повинні допомагати одне одному та дружити.