Г. Квітку-Основ'яненка називають першим українським повістярем, який у своїх творах звертався до тем із життя народу. У повістях Квітки-Основ'яненка — позитивні образи селян, їх людяність, моральна чистота, чесніть і працьовитість.
Одним з найвідоміших творів письменника є повість «Маруся». її персонажі, наділені душевним багатством, щирі у почуттях, викликають у мене симпатію.
Головна героїня твору — дівчина Маруся. Вона — втілення ідеалу досконалості. Зовні Маруся надзвичайна красуня: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте»... . Прекрасна Маруся і душею: «О, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна та ще к тому ж тиха, і смирна, і усякому покірна».
Ідеальній дівчині — ідеальна пара. Василь, її коханий, теж наділений красивою зовнішністю і благородним характером. Герої закохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного, узагалі, кохання їхнє теж ідеальне. І хоч почуття героїв змальовані дещо з перебільшенням, але саме це сентиментальне перебільшення хвилює нас найбільше й розчулює.
Хоча й було кохання Марусі та Василя ідеальним, проте не зазнали вони щастя. Тимчасова незгода Мару-синого батька на їхній шлюб, несподівана смерть Марусі, після якої Василь постригся в ченці та незабаром і сам помер, — усе це викликає співчуття до нещасної долі закоханих.
Персонажі повісті Квітки-Основ'яненка — прості люди, наділені прекрасними моральними якостями, які хвилюють нас своїми переживаннями та почуттями. Крім того, окрасою повісті є картини народного побуту — пісні, обряди весілля, сватання, заручин тощо.
Наприкінці свого твору я б хотіла процитувати В. Бєлінського, який зазначав, що головним героєм повісті «Маруся» є «Малоросія, з її поетичною природою, з її поетичним життям простого народу, з її поетичними звичаями. Цей герой і становить всю принадність, всю поетичну чарівну красу повісті».! саме ця краса нашої землі, щирі почуття наших земляків хвилюють найбільше.
(2)
Григорій Квітка-Основ'яненко — відомий представник українського сентименталізму, одного з естетичних напрямків'літератури XIX століття. Сентименталісти ставили собі за мету змалювати красу українського характеру, душевну глибину й щирість представників народу. Певною мірою ідеалізуючи зображувані ними характери, сентименталісти все ж відбили найглибші переживання чистої людської душі. Повість « Маруся » стала одним із зразків такого сентиментального твору.
Українська проза Квітки-Основ'яненка засвідчила, що позитивного героя письменник шукав саме серед народу. У більшості повістей письменника селяни постають релігійними, смиренними, покірливими Богові на небі й цареві на землі. Звичайно ж, схожі риси були притаманні більшості тодішніх представників українського народу, дуже терплячого, спокійного й глибоко релігійного. Отже, немае нічого дивного в тому, що митець, звертаючись до життя, так чи інакше відтворював і цю його особливість. Але помилка, як на нашу сучасну думку, Квітки-Основ'яненка полягала в тому, що він інколи не просто відтворював, а ідеалізував, підносив, поетизував ті якості, проти яких, мбжливо, слід би було рішуче виступати. Однак ми не можемо засуджувати за це письменника, зважаючи на те, представником якого естетичного напрямку він був.
Поклавши в основу повісті «Маруся» зворушливу історію ідеального кохання Марусі та Василя, митець всіх без винятку персонажів повісті зобразив благородними і душевними "людьми, правдивими і самовідданими, працьовитими й скромними, покірливими й богобоязливими. Відповідно ним добиралися й художні засоби. З одного боку, Квітка-Основ'яненко скористався досвідом і неперервною літературною традицією житійної літератури, вдаючись іноді до стилізації мови під Святе Письмо, а з другого, послуговувався фольклорними джерелами при визначенні позитивних якостей людини, внаслідок чого певна іконописність образу героїні оживлялася струменем народної поетики. Обрана Квіткою художня форма не могла не вмістити всю повноту й багатство життя, тому повість насичена мальовничими картинами звичаїв та побуту, барвистими описами природи. Саме народнопоетичний струмінь применшував відчутну сентиментальність повісті, компенсував недостатню індивідуалізацію її образів, допомагав окреслити перед читачем Україну та її народ. Цю своєрідність твору Квітки-Основ'яненка підкреслив В, Бєлінський, відзначаючи, що, крім названих поіменно персонажів, «у повісті «Маруся» є ще герой — і герой перший, важливіший і за Наума, і за Василя, і за Настю, і за саму Марусю, — це Малоросія з її поетичною природою, з її поетичним життям простого народу, з її поетичними звичаями. Оцей-то герой і становить всю принадність, всю поетичну чарівність повісті...»
Нове освоєння нашого краю нерозривно пов'язане з подіями ХVІ століття, коли на території сучасної України набуває розвитку явище козацтва і утворюється перша Запорізька Січ (брат Петро пішов на Запоріжжя). Територія сучасного Подніпров'я стала підконтрольна і ввійшла до складу Речі Посполитої, яка на півдні межувала з Кримським Ханством (Девлет-гірей був кримським ханом). Спочатку козаки приходили на наші землі на різні сезонні промисли: ці місця, оселялися тут назавжди, засновуючи поселення (як село вка) ( хутори, зимівники, пасіки ). В той же час козаки стали виконувати і оборонну функцію, захищаючи наші землі і населення від нападів Кримських татар (як Остап Тріска, Андрій Недоля, Семен Непорадний і і інші козаки).
Г. Квітку-Основ'яненка називають першим українським повістярем, який у своїх творах звертався до тем із життя народу. У повістях Квітки-Основ'яненка — позитивні образи селян, їх людяність, моральна чистота, чесніть і працьовитість.
Одним з найвідоміших творів письменника є повість «Маруся». її персонажі, наділені душевним багатством, щирі у почуттях, викликають у мене симпатію.
Головна героїня твору — дівчина Маруся. Вона — втілення ідеалу досконалості. Зовні Маруся надзвичайна красуня: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте»... . Прекрасна Маруся і душею: «О, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна та ще к тому ж тиха, і смирна, і усякому покірна».
Ідеальній дівчині — ідеальна пара. Василь, її коханий, теж наділений красивою зовнішністю і благородним характером. Герої закохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного, узагалі, кохання їхнє теж ідеальне. І хоч почуття героїв змальовані дещо з перебільшенням, але саме це сентиментальне перебільшення хвилює нас найбільше й розчулює.
Хоча й було кохання Марусі та Василя ідеальним, проте не зазнали вони щастя. Тимчасова незгода Мару-синого батька на їхній шлюб, несподівана смерть Марусі, після якої Василь постригся в ченці та незабаром і сам помер, — усе це викликає співчуття до нещасної долі закоханих.
Персонажі повісті Квітки-Основ'яненка — прості люди, наділені прекрасними моральними якостями, які хвилюють нас своїми переживаннями та почуттями. Крім того, окрасою повісті є картини народного побуту — пісні, обряди весілля, сватання, заручин тощо.
Наприкінці свого твору я б хотіла процитувати В. Бєлінського, який зазначав, що головним героєм повісті «Маруся» є «Малоросія, з її поетичною природою, з її поетичним життям простого народу, з її поетичними звичаями. Цей герой і становить всю принадність, всю поетичну чарівну красу повісті».! саме ця краса нашої землі, щирі почуття наших земляків хвилюють найбільше.
(2)
Григорій Квітка-Основ'яненко — відомий представник українського сентименталізму, одного з естетичних напрямків'літератури XIX століття. Сентименталісти ставили собі за мету змалювати красу українського характеру, душевну глибину й щирість представників народу. Певною мірою ідеалізуючи зображувані ними характери, сентименталісти все ж відбили найглибші переживання чистої людської душі. Повість « Маруся » стала одним із зразків такого сентиментального твору.
Українська проза Квітки-Основ'яненка засвідчила, що позитивного героя письменник шукав саме серед народу. У більшості повістей письменника селяни постають релігійними, смиренними, покірливими Богові на небі й цареві на землі. Звичайно ж, схожі риси були притаманні більшості тодішніх представників українського народу, дуже терплячого, спокійного й глибоко релігійного. Отже, немае нічого дивного в тому, що митець, звертаючись до життя, так чи інакше відтворював і цю його особливість. Але помилка, як на нашу сучасну думку, Квітки-Основ'яненка полягала в тому, що він інколи не просто відтворював, а ідеалізував, підносив, поетизував ті якості, проти яких, мбжливо, слід би було рішуче виступати. Однак ми не можемо засуджувати за це письменника, зважаючи на те, представником якого естетичного напрямку він був.
Поклавши в основу повісті «Маруся» зворушливу історію ідеального кохання Марусі та Василя, митець всіх без винятку персонажів повісті зобразив благородними і душевними "людьми, правдивими і самовідданими, працьовитими й скромними, покірливими й богобоязливими. Відповідно ним добиралися й художні засоби. З одного боку, Квітка-Основ'яненко скористався досвідом і неперервною літературною традицією житійної літератури, вдаючись іноді до стилізації мови під Святе Письмо, а з другого, послуговувався фольклорними джерелами при визначенні позитивних якостей людини, внаслідок чого певна іконописність образу героїні оживлялася струменем народної поетики. Обрана Квіткою художня форма не могла не вмістити всю повноту й багатство життя, тому повість насичена мальовничими картинами звичаїв та побуту, барвистими описами природи. Саме народнопоетичний струмінь применшував відчутну сентиментальність повісті, компенсував недостатню індивідуалізацію її образів, допомагав окреслити перед читачем Україну та її народ. Цю своєрідність твору Квітки-Основ'яненка підкреслив В, Бєлінський, відзначаючи, що, крім названих поіменно персонажів, «у повісті «Маруся» є ще герой — і герой перший, важливіший і за Наума, і за Василя, і за Настю, і за саму Марусю, — це Малоросія з її поетичною природою, з її поетичним життям простого народу, з її поетичними звичаями. Оцей-то герой і становить всю принадність, всю поетичну чарівність повісті...»
Объяснение:
Відповідь:
а) козаччини
Пояснення:
цитата з статті про історію України
Нове освоєння нашого краю нерозривно пов'язане з подіями ХVІ століття, коли на території сучасної України набуває розвитку явище козацтва і утворюється перша Запорізька Січ (брат Петро пішов на Запоріжжя). Територія сучасного Подніпров'я стала підконтрольна і ввійшла до складу Речі Посполитої, яка на півдні межувала з Кримським Ханством (Девлет-гірей був кримським ханом). Спочатку козаки приходили на наші землі на різні сезонні промисли: ці місця, оселялися тут назавжди, засновуючи поселення (як село вка) ( хутори, зимівники, пасіки ). В той же час козаки стали виконувати і оборонну функцію, захищаючи наші землі і населення від нападів Кримських татар (як Остап Тріска, Андрій Недоля, Семен Непорадний і і інші козаки).