Мої батьки — дивовижні люди: вони приділяли мені стільки часу і уваги, що я завжди почувалася потрібною, мабуть, саме це відчуття дало мені впевненість в собі, врівноваженість. Навіть коли їхні справи заважали нашому спілкуванню, мої батьки вміли знайти правильні слова, щоб пояснити мені все, і я ніколи не сумнівалася, що мене у родині дуже люблять. Це забезпечувало мені майже постійне відчуття радості, звичайної повсякденної радості пізнання, спілкування, маленьких дитячих відкриттів. Мої батьки вміють пробачати помилки. За це я їм дуже вдячна: якщо в мене щось не виходить, я впевнена, що мене підтримають та щось порадять, але не засудять. Надмірні лінощі чи недбале ставлення до навчання в нашій родині зовсім не схвалюють, але коли я чогось не змогла, помилилася, не перемогла, я ніколи не боюсь про це розповідати, бо моя помилка — мій крок до самовдосконалення. І звісно, розумні вчаться на чужих помилках, але людей, які вчаться тільки на чужих помилках, не існує — так каже мій батько, підбадьорюючи мене. Мої батьки навчили мене не брехати. Тим, що завжди довіряли мені. І я так само довіряла їм. Ті моральні принципи, якими я зараз так пишаюсь — чесність, порядність, відчуття відповідальності, повага до інших людей, — усім цим я завдячую своїм батькам. Саме вони показали мені правильний шлях розвитку, яким я рухаюсь дотепер, вже багато в чому самостійно. Найголовніше ж — вони показали мені приклад чесного та гідного життя, сповненого праці і веселощів, творчості та уваги одне до одного. Якщо чесно, я починала цей твір із наміром написати про проблеми спілкування батьків і дітей, але, щойно почавши, відчула єдину потребу — подякувати. Мабуть, я щаслива людина. Кожен підліток так чи інакше свариться з батьками, це факт, але головне у цьому — розуміння, наскільки дрібними і несуттєвими є ці конфлікти у порівнянні з тією любов'ю та теплотою, що завжди є між батьками та їхньою дитиною
З радістю у душі і усмішкою на своєму дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій я проживаю – я називаю скарбом ? А тому що, я найщасливіша дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї де панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до батьків – це є безцінним скарбом. Я пишаюся і горжуся своїми батьками.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене. Коли мені щось не зрозуміло в домашньому завданні, тато завжди допомагає мені.
Від матусі я успадковую всі ті добрі і щирі, ніжні риси характеру, які є у моєї мами. Вона змалку привчила мене до чистоти, вона привчила мене прибирати після себе, звісно підмітати, мити підлогу, витирати пил, пилососити, тому що, деякі дівчата в моєму віці цього не вміють або просто ліняться робити це. Потрібно бути самостійним, батьки привчили мене до цього.
Мої батьки мене привчили до чистоти, самостійності, любові до тварин, щирості та вихованості і це я вважаю своїм скарбом, мої батьки це мій скарб. Завдяки тому що, в нашій сім’ї завжди панує мир і спокій, взаєморозуміння і шана до кожного хто є у нашій сім’ї. Чому я написала що мої батьки, моя сім’я це є скарб, а тому що, я твердо впевнена, де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю, тому що, це є мій скарб і я буду берегти його, як свою зіницю ока.
Мої батьки вміють пробачати помилки. За це я їм дуже вдячна: якщо в мене щось не виходить, я впевнена, що мене підтримають та щось порадять, але не засудять. Надмірні лінощі чи недбале ставлення до навчання в нашій родині зовсім не схвалюють, але коли я чогось не змогла, помилилася, не перемогла, я ніколи не боюсь про це розповідати, бо моя помилка — мій крок до самовдосконалення. І звісно, розумні вчаться на чужих помилках, але людей, які вчаться тільки на чужих помилках, не існує — так каже мій батько, підбадьорюючи мене.
Мої батьки навчили мене не брехати. Тим, що завжди довіряли мені. І я так само довіряла їм. Ті моральні принципи, якими я зараз так пишаюсь — чесність, порядність, відчуття відповідальності, повага до інших людей, — усім цим я завдячую своїм батькам. Саме вони показали мені правильний шлях розвитку, яким я рухаюсь дотепер, вже багато в чому самостійно. Найголовніше ж — вони показали мені приклад чесного та гідного життя, сповненого праці і веселощів, творчості та уваги одне до одного.
Якщо чесно, я починала цей твір із наміром написати про проблеми спілкування батьків і дітей, але, щойно почавши, відчула єдину потребу — подякувати. Мабуть, я щаслива людина.
Кожен підліток так чи інакше свариться з батьками, це факт, але головне у цьому — розуміння, наскільки дрібними і несуттєвими є ці конфлікти у порівнянні з тією любов'ю та теплотою, що завжди є між батьками та їхньою дитиною
Можу до з тіром на тему : Скарб для мене це ...
“Для мене скарб це …”
З радістю у душі і усмішкою на своєму дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій я проживаю – я називаю скарбом ? А тому що, я найщасливіша дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї де панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до батьків – це є безцінним скарбом. Я пишаюся і горжуся своїми батьками.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене. Коли мені щось не зрозуміло в домашньому завданні, тато завжди допомагає мені.
Від матусі я успадковую всі ті добрі і щирі, ніжні риси характеру, які є у моєї мами. Вона змалку привчила мене до чистоти, вона привчила мене прибирати після себе, звісно підмітати, мити підлогу, витирати пил, пилососити, тому що, деякі дівчата в моєму віці цього не вміють або просто ліняться робити це. Потрібно бути самостійним, батьки привчили мене до цього.
Мої батьки мене привчили до чистоти, самостійності, любові до тварин, щирості та вихованості і це я вважаю своїм скарбом, мої батьки це мій скарб. Завдяки тому що, в нашій сім’ї завжди панує мир і спокій, взаєморозуміння і шана до кожного хто є у нашій сім’ї. Чому я написала що мої батьки, моя сім’я це є скарб, а тому що, я твердо впевнена, де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю, тому що, це є мій скарб і я буду берегти його, як свою зіницю ока.