наприкінці xix – початку xx століття театральне мистецтво україни переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. цей розквіт українського театру пов'язаний, не в останню чергу, з драматургією і. карпенка-карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи.українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. популярними були псевдокомічні п'єси «з народного життя» або історичні драми.і. карпенко-карий зміг збагатити літературу видатними п'єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери.одним із таких творів стала п'єса «сто тисяч» . драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. герой «ста тисяч» – герасим калитка. карпенко-карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка – це кошель для грошей. справді, для герасима гроші – це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. на початку комедії бачимо герасима калитку володарем «кругленького шматочка» у двісті десятин землі. але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день – калитчина земля, ішов два – як він собі уявляє це щастя, в нього «диханіє спирає» .щоб мати гроші на купівлю землі, герасим калитка готовий на все. і наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки «губами плямкають» . одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. а дочку видає заміж, не обіцяного посагу. як буде жити дитина – неважливо, тим більше не хвилюють герасима зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. втратив зуби – зате гроші цілі.комізм наростає. хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які «погоріли» на своїх бажаннях. але йому все замало. якби одразу ж – і сто тисяч! і тут закономірно з'являється шахрай невідомий. жадібна та нерозумна людина – краща здобич для нього. він пропонує протизаконну аферу – купівлю фальшивих грошей. герасимові запаморочилося в голові – ось воно багатство, без боротьби та праці. спочатку він виходить переможцем, обдуривши невідомого на дві тисячі. але той має добрий досвід, і калитка замість ста тисяч отримує різаний папір.тут, як часто у карпенка-карого, п'єса переростає в трагікомедію. вражений утратою грошей, а внаслідок цього – утратою землі, яку він прагне купити, калитка намагається повіситись. життя людини знов має менший сенс, ніж гроші. врятований калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що «пропала земля смоквинова! » .страшними словами закінчує карпенко-карий п'єсу «сто тисяч» . головний герой кричить: «нащо ви мене зняли з вірьовки? краще смерть, ніж така потеря! » це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров'я, не рідних, не батькі усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. драматург сміється. але сміх той невеселий, бо якийсь інший герасим калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.
1. Найкраще мораль байки «Жаба і Віл» передає прислів'я (Б) не надувайся, жабо, бо до вола ще далеко.
2. У судовому засіданні (байка «Щука») НЕ брав участі (Г) Ведмідь.
3. Адвокатом Щуки на суді була (Г) Лисиця.
4. В образі Жаби втілено негативну людську ваду – заздрість. Через неї вона захотіла бути великою, як віл, надулась та луснула. Заздрісні люди трапляються у нашому житті. Ця риса харак¬теру може виявлятися у інтригах, що плетуть деякі однокласники, щоб здобути щось подібне, щоб не вчитися.
ЖАБА І ВІЛ
Раз Жаба вилізла на берег подивиться
Та й трошечки на сонечку погріться.
Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
(Вигадлива була!):
— Який здоровий, моя ненько!
Ну що, сестрице, як надмусь.
То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!
— І де вже, сестро, нам рівняться! —
Казать їй друга почала;
А та не слуха... дметься... дметься...
— Що, сестро, як тобі здається.
Побільшала хоч трохи я?
— Та ні. голубонько моя!
— Ну, а теперечки? Дивися!
— Та годі, сестро, схаменися! —
Не слуха Жаба, дметься гірш.
Все думає, що стане більш.
Та й що, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла!
Такі і в світі жаби є.
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити.
Як милосердний Бог дає.
5. Мораль байки «Жаба і Віл».
Такі і в світі жаби є.
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити.
Як милосердний Бог дає.
Мораль байки вчить не заздрити, зважувати свої сили, не бути самовпевненим, радіти з того, яким є, не вважати себе найкращим, жити по своїх здібностях та можливостях, не марнувати своє життя на забаганки.
6. Лисиця втілює такі типові риси характеру : хитрість, лицемірство. Напевно, важко сказати чи бувають люди, які жодного разу в житті не схитрували. Але усі засуджують цю рису. Адже вона може принести біду іншим, похожа на неправду, використовує других.
7. Характеристика Щуки. Щука – це хижа риба, від неї «у ставу ніхто життя не мав: того заїла в смерть, другого обідрала». Так про неї звучало у доносі. Правда це чи ні, та одна деталь у байці засвідчує, що вона не без гріха. Ходила чутка, «що ніби Щука та частенько, як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких...». Як говорять у народі, диму без вогню не буває. Недаремно, на захист Щуки і стала та Лисиця, яка брала хабарі.
8. В байці судді виступають поверховими, без знання своєї справи, нікчемними, їх легко обманути, їхній вирок не є справедливим. Таких людей називають нечесними. Л. Глібов свідомо увів до сюжету байки суддями Ослів (не виділяються розумом), нікчемну Шкапу, два стареньких Цапа (які, мабуть, бояться втратити роботу, тому не раз ідуть проти совісті).
9. Байка «Щука» належить до сатири. Твір є викривального характеру. Автор різко висміює несправедливий суд, висміює нечесних та підкупних суддів. Нема жартівливого та доброзичливого тону.
10. Мені найбільше сподобалася байка Л. Глібова «Жаба і Віл». Вона має жартівливий тон, смішними є нездійсненні намагання Жаби стати великою, як Віл, незважаючи на плачевний кінець. Але він є засторогою усім заздрісникам.
11. На ілюстрації ми бачимо Жабу, котра «не слуха…дметься…дметься ». Вона зеленого кольору. Велика та надута. Ось-ось лусне. Очі дуже великі від перевтоми. Вона весела, бо не чує порад інших та не хоче розуміти, що її намагання марні.
12. Мораль до байки «Щука».
Задля справедливості
До когось це звертання:
Кидати щуку в річку –
Нечесне намагання.
13.1. Вивчити напам'ять байку Л. Глібова «Щука».
ЩУКА
На Щуку хтось бомагу в суд подав.
Що буцімби вона такеє виробляла.
Що у ставу ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в каплиці (посудина з ручками для носіння рідини)
наприкінці xix – початку xx століття театральне мистецтво україни переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. цей розквіт українського театру пов'язаний, не в останню чергу, з драматургією і. карпенка-карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи.українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. популярними були псевдокомічні п'єси «з народного життя» або історичні драми.і. карпенко-карий зміг збагатити літературу видатними п'єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери.одним із таких творів стала п'єса «сто тисяч» . драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. герой «ста тисяч» – герасим калитка. карпенко-карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка – це кошель для грошей. справді, для герасима гроші – це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. на початку комедії бачимо герасима калитку володарем «кругленького шматочка» у двісті десятин землі. але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день – калитчина земля, ішов два – як він собі уявляє це щастя, в нього «диханіє спирає» .щоб мати гроші на купівлю землі, герасим калитка готовий на все. і наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки «губами плямкають» . одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. а дочку видає заміж, не обіцяного посагу. як буде жити дитина – неважливо, тим більше не хвилюють герасима зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. втратив зуби – зате гроші цілі.комізм наростає. хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які «погоріли» на своїх бажаннях. але йому все замало. якби одразу ж – і сто тисяч! і тут закономірно з'являється шахрай невідомий. жадібна та нерозумна людина – краща здобич для нього. він пропонує протизаконну аферу – купівлю фальшивих грошей. герасимові запаморочилося в голові – ось воно багатство, без боротьби та праці. спочатку він виходить переможцем, обдуривши невідомого на дві тисячі. але той має добрий досвід, і калитка замість ста тисяч отримує різаний папір.тут, як часто у карпенка-карого, п'єса переростає в трагікомедію. вражений утратою грошей, а внаслідок цього – утратою землі, яку він прагне купити, калитка намагається повіситись. життя людини знов має менший сенс, ніж гроші. врятований калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що «пропала земля смоквинова! » .страшними словами закінчує карпенко-карий п'єсу «сто тисяч» . головний герой кричить: «нащо ви мене зняли з вірьовки? краще смерть, ніж така потеря! » це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров'я, не рідних, не батькі усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. драматург сміється. але сміх той невеселий, бо якийсь інший герасим калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.
Объяснение:
1. Найкраще мораль байки «Жаба і Віл» передає прислів'я (Б) не надувайся, жабо, бо до вола ще далеко.
2. У судовому засіданні (байка «Щука») НЕ брав участі (Г) Ведмідь.
3. Адвокатом Щуки на суді була (Г) Лисиця.
4. В образі Жаби втілено негативну людську ваду – заздрість. Через неї вона захотіла бути великою, як віл, надулась та луснула. Заздрісні люди трапляються у нашому житті. Ця риса харак¬теру може виявлятися у інтригах, що плетуть деякі однокласники, щоб здобути щось подібне, щоб не вчитися.
ЖАБА І ВІЛ
Раз Жаба вилізла на берег подивиться
Та й трошечки на сонечку погріться.
Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
(Вигадлива була!):
— Який здоровий, моя ненько!
Ну що, сестрице, як надмусь.
То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!
— І де вже, сестро, нам рівняться! —
Казать їй друга почала;
А та не слуха... дметься... дметься...
— Що, сестро, як тобі здається.
Побільшала хоч трохи я?
— Та ні. голубонько моя!
— Ну, а теперечки? Дивися!
— Та годі, сестро, схаменися! —
Не слуха Жаба, дметься гірш.
Все думає, що стане більш.
Та й що, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла!
Такі і в світі жаби є.
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити.
Як милосердний Бог дає.
5. Мораль байки «Жаба і Віл».
Такі і в світі жаби є.
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити.
Як милосердний Бог дає.
Мораль байки вчить не заздрити, зважувати свої сили, не бути самовпевненим, радіти з того, яким є, не вважати себе найкращим, жити по своїх здібностях та можливостях, не марнувати своє життя на забаганки.
6. Лисиця втілює такі типові риси характеру : хитрість, лицемірство. Напевно, важко сказати чи бувають люди, які жодного разу в житті не схитрували. Але усі засуджують цю рису. Адже вона може принести біду іншим, похожа на неправду, використовує других.
7. Характеристика Щуки. Щука – це хижа риба, від неї «у ставу ніхто життя не мав: того заїла в смерть, другого обідрала». Так про неї звучало у доносі. Правда це чи ні, та одна деталь у байці засвідчує, що вона не без гріха. Ходила чутка, «що ніби Щука та частенько, як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких...». Як говорять у народі, диму без вогню не буває. Недаремно, на захист Щуки і стала та Лисиця, яка брала хабарі.
8. В байці судді виступають поверховими, без знання своєї справи, нікчемними, їх легко обманути, їхній вирок не є справедливим. Таких людей називають нечесними. Л. Глібов свідомо увів до сюжету байки суддями Ослів (не виділяються розумом), нікчемну Шкапу, два стареньких Цапа (які, мабуть, бояться втратити роботу, тому не раз ідуть проти совісті).
9. Байка «Щука» належить до сатири. Твір є викривального характеру. Автор різко висміює несправедливий суд, висміює нечесних та підкупних суддів. Нема жартівливого та доброзичливого тону.
10. Мені найбільше сподобалася байка Л. Глібова «Жаба і Віл». Вона має жартівливий тон, смішними є нездійсненні намагання Жаби стати великою, як Віл, незважаючи на плачевний кінець. Але він є засторогою усім заздрісникам.
11. На ілюстрації ми бачимо Жабу, котра «не слуха…дметься…дметься ». Вона зеленого кольору. Велика та надута. Ось-ось лусне. Очі дуже великі від перевтоми. Вона весела, бо не чує порад інших та не хоче розуміти, що її намагання марні.
12. Мораль до байки «Щука».
Задля справедливості
До когось це звертання:
Кидати щуку в річку –
Нечесне намагання.
13.1. Вивчити напам'ять байку Л. Глібова «Щука».
ЩУКА
На Щуку хтось бомагу в суд подав.
Що буцімби вона такеє виробляла.
Що у ставу ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в каплиці (посудина з ручками для носіння рідини)
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були:
Якіїсь два Осли,
Одна нікчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа. —
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсігди годиться.
Була приставлена Лисиця...
А чутка у гаю була така.
Що ніби Щука та частенько.
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких...
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!), —
А все-таки катюзі.
Як кажуть, буде по заслузі.
Зійшлися судді, стали розбирать:
Коли, і як воно, і що їй присудити?
Як не мудруй, а правди ніде діти.
Кінців не можна поховать...
Не довго думали — рішили
І Щуку на вербі повісити звеліли.
— Дозвольте і мені, панове, річ держать, —
Тут обізвалася Лисиця:
— Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити!
— Розумна річ! — всі зачали гукать.
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку.
13.2. Л. Глібов «Вовк та Ягня» (1854р.)
На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого кусає та ще й б'є —
Затим що сила є...