Скарб Олекса Стороженко позитивні и негативні герої

У книзі «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб до своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач «Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами. Софійка — героїня книги «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських». У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила до йому.

Які тяжкі часи сучасності. В них немає місця світлим та щирим почуттям,мріям,фантазіям. Але ж це такі потрібні речі. Особливо зараз,коли ми живемо у світі,де нікому нічого не потрібно,де байдужість та гордість переважає кохання та дружбу. Зараз мрії,це єдиний шанс відірватись від сірих буднів та прожити хвилини насолоди без наркотичних забов,алкоголю чи тютюну.
Я вважаю,що в душі кожного повинена бути поличка з мріям,куточок фантазій та пилинка романтичності. Раніше була поширена думка,що Земля стоїть на трьох слонах,а життя на трьох колонах:мрії,кохання,дружба. Люди перестали приділять увагу своїм фантазіям. Вони зовсім перестали уявляти чудові речі. А про романтику всі забули.. А згадайте,як ми були дітьми. Ми фантазували і світ здавався яскравішим. Ми дарили ромашки та віддавали останні цукерки дорогій людині. На жаль,подорослішавши ми забули про всі ці на перший погляд дрібниці. Але даремно,адже саме такі дрібниці не дають художникам,поетам,письменникам зануритись у буденність. Ми повинні фантазувати! Без уяви люди стають похмурими та байдужими. А без романтики зникає те найсвітліше почуття кохання.
Ми,люди сучасності,забули про дрібниці,які наповнюють наше життя сенсом. Ми втрачене покоління. Проте все ж в наших силах змінити цей світ. Мрій,фантазуй,роби шалені речі. Не забувай,що все в твоїх руках!
Якось так,будеш дивитись чи є помилки,бо писала швидко