Широкий Дніпро був для поета уособленням рідної України, долі українського народу, тому в його поезії він постає то могутньою водною стихією, то спокійною неперевершеною красою.
Вірш Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» став піснею з народною мелодією, яку поклав на ноти композитор Данило Крижанівський.
1.Засуджує байдужість до своїх звичаїв і держави в цілому та людей, які такими стали.
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, —
Шлях у край свій повороту?!
2. Батьківщина наймиліша за усі краї.
3.Розбудити у серцях прагнення до незалежності, позбавитися байдужості, не цуратися української мови, звичаїв, своєї культурної спадщини.
4.На мою думку, закликає згадати своє славне минуле, щоб гордитися своїми національними досягненнями.
5.Хотів спонукати шукати «євшан-зілля», тобто те, що примусить пригадати і полюбити свою державу.
6. Любов до Батьківщини, адже сам автор не міг довго бути далеко від України.
Тема: оспівування річки Дніпро, як символу історичної долі українського народу.
Головна думка: замилування Дніпром – річкою, що уособлює Україну.
Художні засоби.
Епітети: Дніпр широкий, верби високі, блідний місяць.
Постійні епітети: синім морі.
Уособлення: реве та стогне Дніпр, місяць із хмари виглядав, сердитий вітер завива, гне верби.
Метафора: «горами хвилю підійма», «сичі в гаю перекликались».
Порівняння: «місяць ..., неначе човен в синім морі, то …».
Повтор (тавтологія): «то виринав, то потопав», «раз у раз», «де-де».
Звукопис (передача слухових вражень): «Дніпр реве та стогне», «вітер завива», «сичі перекликались», «ясен скрипів».
Алітерація (звук [р] - твердість та рішучість): «Реве та стогне Дніпр широкий».
Антитеза (протиставлення): «то виринав, то потопав».
Інверсія (зміна порядку слів): «Реве та стогне Дніпр широкий».
Кількість строф: три.
Вид строфи: катрен (чотиривірш).
Рими: завива – підійма, широкий – високі, пору – морі, виглядав – потопав, співали – перекликались, гомонів – скрипів.
Широкий Дніпро був для поета уособленням рідної України, долі українського народу, тому в його поезії він постає то могутньою водною стихією, то спокійною неперевершеною красою.
Вірш Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» став піснею з народною мелодією, яку поклав на ноти композитор Данило Крижанівський.