Лариса Петровна Косач родилась 13 (25) февраля 1871 года в городе Новоград-Волынский. Мать — писательница, которая работала под псевдонимом Елена Пчилка, отец — образованный помещик Петр Антонович Косач (1841—-1909), который очень любил литературу и живопись. В доме Косачей часто собирались писатели, художники и музыканты, устраивались вечера и домашние концерты. Дядя Леси (так её называли в семье, и это домашнее имя стало литературным псевдонимом) — Михайло Драгоманов, который со временем по-дружески опекал племянницу и всяческий ей, — был учёным, фольклористом, общественным деятелем, продолжительное время жил за границей во Франции и Болгарии.
Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом.
Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу між лататтям та Оріонами Ти лебедкою плинеш у безкресі мої моря.
Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом. Пахнуть роси і руки. Пахнуть думи твої дитинні. В серці плавають лебеді. Сонно пахне весло.
І дихни наді мною легким лебединим крилом,
Хай навіються сни, теплі сни лебедині,
І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом.
Зацвіте автострада доспілими гронами,
Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря.
З твого чистого ставу між лататтям та Оріонами
Ти лебедкою плинеш у безкресі мої моря.
Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині
І дихни наді мною легким лебединим крилом.
Пахнуть роси і руки. Пахнуть думи твої дитинні.
В серці плавають лебеді. Сонно пахне весло.