В нашій країні наразі є багато депутатів, верховна рада, врешті врешт президент. Вони упорядковують, вивчають, створюють нові закони. На законах стоїть наша держава. Без законів на вулицях країни панував б хаос. Але хто ж створить закони як не люди. Жителі України теж грають важливу роль у цьому. Деякі протестують проти законів, деякі - за. Деякі - навіть допомагають їх створювати. Жителі країни повинні дотримуватися цих законів, або ж попадуть за грати. Тобто - створювати закони це одне діло. А ось дотримуватися їх чи ні - це інше діло. Це вибір людства. Дотримування законів робить нас гідними.Бо, навіть якщо придивитися у політиці все так само, як і у простому житті. Ходять такі самі чутки про країни, хто добре "вчиться", "одяається". У цьому сенсі ідеться про гідність, красу, упорядкованість країни. Ми всі - однакові по правам. Але хтось видатніший - хтось бідніший. Але ті, хто працюють в державі політиками, ті відповідають за нас. Як - вчителі і діти. Аби гарно навчитися, треба слухатися вчителів. Але не завжди. Вони теж помиляються, як би там не було. Коли захочете порушити правила або закони - вспам*ятайте про країну! Бо ви опозорите не тільки себе, а ще й мільйони людей, з "вчителями". Кожен твій крок може змінити твоє життя. Так що - будь обережним!
Справжній талант для кожної людини — це вміння зберегти у своєму серці острівок дитинства, зворушливі спогади про щасливі безтурботні дні, теплоту й турботу, батьківську любов. Українські письменники, як талановиті знавці людського життя та майстри художнього слова, часто звертаються до власних спогадів, що надає їх творам яскравості, образам — реалістичності та самобутності. Саме таким твором є повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Твір є автобіографічним, оскільки події, змальовані у ньому, взяті автором із власного життя, а образи списані із близьких йому людей. У повісті автор змалював свій дитячий світ, мрії та сподівання. Михайло Стельмах походив із простої селянської родини, тому в повісті багато картин сільського життя, прикладів вчинків простих робітників землі — матері, батька, діда, сусідів. Тут і зустрічі з перійими труднощами та злиднями, знайомства з першими книжками. Головного героя повісті звуть так само, як і автора. Михайликові притаманне захоплення художнім словом та потяг до книжок. Він згадує, як самостійно навчився читати: «Якось я швидко, самотужки, навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Навіть погрози та хвилювання матері за розум її дитини не змогли перепинити дитячий потяг та цікавість до захоплюючих пригод та незнаних країн, про які було написано в тих книжках. Але не тільки радісні картини згадує автор. Назавжди вкарбувалася в душу дитині картина її навчання в школі. З радістю віддали свого сина батьки до школи. Але з приходом зими перед усіма постала гостра проблема — маленькому школяреві нічого було взути. Але вихід знайшов батько: «Дорогою люди дивувались, що Панас на руках несе в школу сина.., а я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку». І досі автора переповнюють почуття, які він відчував тієї миті. Гордість за свого батька, ніжність і синівська подяка сповняють душу письменника.Ще багато й багато епізодів з дитинства спливають у пам'яті автора. Чистота і природність стосунків, мудрість батька та ніжність і доброта матері завжди супроводжували письменника на його нелегкому життєвому і творчому шляху. У творі він віддає своє серце найпрекраснішому, що є в житті людини, — дитинству.
Жителі України теж грають важливу роль у цьому. Деякі протестують проти законів, деякі - за. Деякі - навіть допомагають їх створювати. Жителі країни повинні дотримуватися цих законів, або ж попадуть за грати. Тобто - створювати закони це одне діло. А ось дотримуватися їх чи ні - це інше діло. Це вибір людства.
Дотримування законів робить нас гідними.Бо, навіть якщо придивитися у політиці все так само, як і у простому житті. Ходять такі самі чутки про країни, хто добре "вчиться", "одяається". У цьому сенсі ідеться про гідність, красу, упорядкованість країни.
Ми всі - однакові по правам. Але хтось видатніший - хтось бідніший. Але ті, хто працюють в державі політиками, ті відповідають за нас. Як - вчителі і діти. Аби гарно навчитися, треба слухатися вчителів. Але не завжди. Вони теж помиляються, як би там не було.
Коли захочете порушити правила або закони - вспам*ятайте про країну! Бо ви опозорите не тільки себе, а ще й мільйони людей, з "вчителями". Кожен твій крок може змінити твоє життя. Так що - будь обережним!