Любити! яке чудове слово! воно дарує і радість. і смуток. його знають усі: від малого і до великого. на мою думку, любити - найкраще відчуття. і це має відношення і до людей, і до тварин, і навіть до якихось речей, звичок. що робить людину по-справжньому щасливою? не подарунки, грощі чи щось подібне, а любов. жодні скарби всесвіту ніколи не зможуть замінити людські відчуття, адже емоції - найдороще. ми всі намагаємось зберегти радісні спогади десь на глибині своєї душі... а які спогди бувають кращими, ніж спогади про кохання? і не обов'язково взаємно! просто запалити вогник ніжності і радості в серці. навіть великий Кобзар Тарас Шевченко закликав: "А дай жити, серцем жити І людей любити…" вже з перших днів життя, коли ще не можемо вимовити і слова, ми вчимося цінувати тих людей, які поруч із нами. вони піклуються про нас. І ці люди - наші батьки. поважати того, хто подарував тобі життя - ось справжня любов. ми проявляємо її у словах, діях, вчинках. бережіть любов! вона врятує світ!
По-перше, звернемося до історії, Т.Г.Шевченко змалку відзначався різнобарвною фантазією. О.Підсуха писала: "Чи кожній дитині, скажімо, спаде на думку шукати залізних стовпів, що нібито підпирають небо, до чого вдався був шестирічний Тарас Шевченко?". Таких прикладів історія знає безліч, коли люди, особливо майбутні митці, виявляли здібності, а інколи й талант до певних мистецтв. Наприклад, Лесь Курбас у п'ятирічному віці створював лялькові вистави у себе вдома. Він писав: "За декорації служили мамині речі, за акторів - ляльки, а глядачі - сусідські діти. Ці пізнання виявилися у майбутній професії.
По-друге, у наші дні діти все менше замислюються над своїм покликанням. Краще грати у комп'ютер, аніж сидіти та думати про безмежність власного розуму й про своє покликання – це для них занадто нудно. І. Томан писав: "Молоді люди, буває, самі не знають, що б їм хотілося робити". У результаті, коли приходить час вступати у вищий навчальний заклад, діти слухають батьків. Потім, коли вони розуміють, що майбутній фах їм не подобається, а розчаровувати рідних не хочеться, виникає пригнічення, яке часто викликає депресії, а іноді й невроз, тобто найпопулярніші у наш час психічні розлади.
По-третє, я давно визначилася, чим мені хочеться займатися у майбутньому. Якось моя сестра сказала:" Я відвідала одну театральну студію, де зараз проходить набір абітурієнтів. Давай підемо туди!" Тож займаюся там більше трьох років, в мене з'явилося багато друзів, у нас багато спільного.
Любити! яке чудове слово! воно дарує і радість. і смуток. його знають усі: від малого і до великого. на мою думку, любити - найкраще відчуття. і це має відношення і до людей, і до тварин, і навіть до якихось речей, звичок.
що робить людину по-справжньому щасливою? не подарунки, грощі чи щось подібне, а любов. жодні скарби всесвіту ніколи не зможуть замінити людські відчуття, адже емоції - найдороще. ми всі намагаємось зберегти радісні спогади десь на глибині своєї душі...
а які спогди бувають кращими, ніж спогади про кохання? і не обов'язково взаємно! просто запалити вогник ніжності і радості в серці. навіть великий Кобзар Тарас Шевченко закликав: "А дай жити, серцем жити І людей любити…"
вже з перших днів життя, коли ще не можемо вимовити і слова, ми вчимося цінувати тих людей, які поруч із нами. вони піклуються про нас. І ці люди - наші батьки. поважати того, хто подарував тобі життя - ось справжня любов. ми проявляємо її у словах, діях, вчинках.
бережіть любов! вона врятує світ!
По-перше, звернемося до історії, Т.Г.Шевченко змалку відзначався різнобарвною фантазією. О.Підсуха писала: "Чи кожній дитині, скажімо, спаде на думку шукати залізних стовпів, що нібито підпирають небо, до чого вдався був шестирічний Тарас Шевченко?". Таких прикладів історія знає безліч, коли люди, особливо майбутні митці, виявляли здібності, а інколи й талант до певних мистецтв. Наприклад, Лесь Курбас у п'ятирічному віці створював лялькові вистави у себе вдома. Він писав: "За декорації служили мамині речі, за акторів - ляльки, а глядачі - сусідські діти. Ці пізнання виявилися у майбутній професії.
По-друге, у наші дні діти все менше замислюються над своїм покликанням. Краще грати у комп'ютер, аніж сидіти та думати про безмежність власного розуму й про своє покликання – це для них занадто нудно. І. Томан писав: "Молоді люди, буває, самі не знають, що б їм хотілося робити". У результаті, коли приходить час вступати у вищий навчальний заклад, діти слухають батьків. Потім, коли вони розуміють, що майбутній фах їм не подобається, а розчаровувати рідних не хочеться, виникає пригнічення, яке часто викликає депресії, а іноді й невроз, тобто найпопулярніші у наш час психічні розлади.
По-третє, я давно визначилася, чим мені хочеться займатися у майбутньому. Якось моя сестра сказала:" Я відвідала одну театральну студію, де зараз проходить набір абітурієнтів. Давай підемо туди!" Тож займаюся там більше трьох років, в мене з'явилося багато друзів, у нас багато спільного.