Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
1
Був вересень. Марійка з Костиком говорили, що цей місяць знаковий для них: у вересні почали зустрічатися, у вересні Марійка полюбила Костика. Їхні весняні душі були непідвладними ні трохи сумовитій осені, ані депресивній нульградусній зимі. Дівчина пропонує знову кудись поїхати, наприклад, в Антарктиду. Марійці не важливо, де жити, головне – з Костиком.
Задзвенів дзвінок, сповіщаючи початок чи то першого, чи то шостого уроку.2
Кохання – це пір'їнка невідомого. Подув – і нема. Кохання – це обмін серцями. Бо коли хтось не віддає свого, від нього слід якнайхутчіш тікати. Кохання – це волосина, загублена нею і збережена ним.
…Жив собі хлопчик і жила собі дівчинка. Хлопчик любив похмурі та суворі краєвиди своєї землі. Вона була менше прив'язана до своєї землі, але, побачивши, що хлопчик справді любить ті місця, які не любив ніхто, вона полюбила хлопчика. Хлопчик став юнаком, а дівчинка – юнкою. Юнак вирушив у мандри світом. Дівчина залишилася заради нього вдома. У неї було багато залицяльників, але вона всім відмовляла. Юнак, здобувши освіту і спізнавши багато пригод, поволі забував про свою дівчину. Одного разу він приїхав глянути на понурі краєвиди рідної землі. Вони здалися йому непривабливими й сірими. Також він сказав своїй дівчині, яка вірно чекала, що він не знає, чи вони зараз є такою гарною парою, як колись. Дівчина плакала. Але він покинув її і поїхав геть. Проминуло ще кілька літ. Юнакові перестало таланити в житті. Від нього поволі відверталися віроломні друзі. Він невдало одружився. І настала така мить, коли він раптом збагнув, що те, чого він прагнув, було завжди біля нього.
З героєм казки не рахувалася і ображала навіть його рідна мати. Навіщо добре годувати і одягати Дурня, якщо він дурний і ні на що не придатний? Але не дивлячись на це, юнак не озлобився і як і раніше залишався доброю людиною.
Коли його брати не впоралися з царським указом і не змогли побудувати Летючий корабель, Дурень вирішив, що настав його черга. Він проявив справжню витримку, намагаючись не прислухатися до насмішок близьким, був упевнений, що у нього все вийде. Дурень проявив увагу і повагу до літньої людини і навіть попросив у нього ради і до в своєму не легкій справі.І завдяки цим якостям хлопець зміг побудувати Летючий корабель. Дурень не забув і наказ дідуся, що він повинен брати по дорозі всіх, кого зустріне і завдяки цьому знайшов не собі не тільки друзів, але і хороших помічників.А ще, цей селянський хлопець милосердний. Коли йому вдалося перемогти царя він не став з ним зло розправлятися або садити у в'язницю, його просто вигнали з країни, дарувавши життя. І принцесу він не став карати, розуміючи, що вона зовсім не винна в підступах свого батька.
Так що про Дурня можна сказати, що він - добрий, працьовитий, шанобливий і уважний до старості, вміє слухати і слідувати хорошим радам, милосердний і не дивлячись на своє прізвисько - розумний.
Степан Процюк
Аргонавти (Третя історія Марійки і Костика)
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
1
Був вересень. Марійка з Костиком говорили, що цей місяць знаковий для них: у вересні почали зустрічатися, у вересні Марійка полюбила Костика. Їхні весняні душі були непідвладними ні трохи сумовитій осені, ані депресивній нульградусній зимі. Дівчина пропонує знову кудись поїхати, наприклад, в Антарктиду. Марійці не важливо, де жити, головне – з Костиком.
Задзвенів дзвінок, сповіщаючи початок чи то першого, чи то шостого уроку.2
Кохання – це пір'їнка невідомого. Подув – і нема. Кохання – це обмін серцями. Бо коли хтось не віддає свого, від нього слід якнайхутчіш тікати. Кохання – це волосина, загублена нею і збережена ним.
…Жив собі хлопчик і жила собі дівчинка. Хлопчик любив похмурі та суворі краєвиди своєї землі. Вона була менше прив'язана до своєї землі, але, побачивши, що хлопчик справді любить ті місця, які не любив ніхто, вона полюбила хлопчика. Хлопчик став юнаком, а дівчинка – юнкою. Юнак вирушив у мандри світом. Дівчина залишилася заради нього вдома. У неї було багато залицяльників, але вона всім відмовляла. Юнак, здобувши освіту і спізнавши багато пригод, поволі забував про свою дівчину. Одного разу він приїхав глянути на понурі краєвиди рідної землі. Вони здалися йому непривабливими й сірими. Також він сказав своїй дівчині, яка вірно чекала, що він не знає, чи вони зараз є такою гарною парою, як колись. Дівчина плакала. Але він покинув її і поїхав геть. Проминуло ще кілька літ. Юнакові перестало таланити в житті. Від нього поволі відверталися віроломні друзі. Він невдало одружився. І настала така мить, коли він раптом збагнув, що те, чого він прагнув, було завжди біля нього.
З героєм казки не рахувалася і ображала навіть його рідна мати. Навіщо добре годувати і одягати Дурня, якщо він дурний і ні на що не придатний? Але не дивлячись на це, юнак не озлобився і як і раніше залишався доброю людиною.
Коли його брати не впоралися з царським указом і не змогли побудувати Летючий корабель, Дурень вирішив, що настав його черга. Він проявив справжню витримку, намагаючись не прислухатися до насмішок близьким, був упевнений, що у нього все вийде. Дурень проявив увагу і повагу до літньої людини і навіть попросив у нього ради і до в своєму не легкій справі.І завдяки цим якостям хлопець зміг побудувати Летючий корабель. Дурень не забув і наказ дідуся, що він повинен брати по дорозі всіх, кого зустріне і завдяки цьому знайшов не собі не тільки друзів, але і хороших помічників.А ще, цей селянський хлопець милосердний. Коли йому вдалося перемогти царя він не став з ним зло розправлятися або садити у в'язницю, його просто вигнали з країни, дарувавши життя. І принцесу він не став карати, розуміючи, що вона зовсім не винна в підступах свого батька.
Так що про Дурня можна сказати, що він - добрий, працьовитий, шанобливий і уважний до старості, вміє слухати і слідувати хорошим радам, милосердний і не дивлячись на своє прізвисько - розумний.