Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми... І були три брати: один на ймення Кий, а другий — Щек, а третій - Хорив, і сестра їхня - Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, через що і прозвана вона Хоривицею. І збудували вони городок в честь свого старшого брата й нарекли його Києвом. А навколо города був ліс і пуща велика, і ловили там звірів. І були ті мужі мудрими й тямущими, і називалися вони полянами, від них в Києві є поляни й до сьогодні.
Деякі ж, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником, бо нібито тоді біля Києва був перевіз з тієї сторони Дніпра, тому й говорили: «На перевіз на Київ». Проте, коли 6 Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода. А втім, цей Кий княжив у роді своєму і ходив він до царя — не знаємо лишень до котрого, але знаємо, що великі почесті, як оповідають, віддав йому той цар, при якому він приходив. Коли ж Кий повертався, прибув на Дунай і уподобав місце, і збудував малий городок і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ, тут і скончався. І брати його Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут померли.
Вечір наближається швидкою ходою. Розповідь. Взимку дні спливають дуже швидко. Не встигнеш озирнутися, вечір наближається швидкою ходою.
Ще тільки недавно була обідня пора, а вже сива темінь опускається на землю. Перехожі заклопотано поспішають заховатися у своїх світлих домівках. Порожніми стають вулиці. Темне покривало огортає вечірню землю. Починають включатися вуличні ліхтарики, освічуючи шлях рідкісним перехожим. Скоро довга ніч. Навкруги все засне аж до завтрашнього ранку. Коли немає хмаринок, жовтим човником по нескінченому небу пропливає тільки золотий місяць та його вічні яскраві супутниці-зірки.
Деякі ж, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником, бо нібито тоді біля Києва був перевіз з тієї сторони Дніпра, тому й говорили: «На перевіз на Київ». Проте, коли 6 Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода. А втім, цей Кий княжив у роді своєму і ходив він до царя — не знаємо лишень до котрого, але знаємо, що великі почесті, як оповідають, віддав йому той цар, при якому він приходив. Коли ж Кий повертався, прибув на Дунай і уподобав місце, і збудував малий городок і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ, тут і скончався. І брати його Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут померли.
Взимку дні спливають дуже швидко. Не встигнеш озирнутися, вечір наближається швидкою ходою.
Ще тільки недавно була обідня пора, а вже сива темінь опускається на землю. Перехожі заклопотано поспішають заховатися у своїх світлих домівках. Порожніми стають вулиці. Темне покривало огортає вечірню землю. Починають включатися вуличні ліхтарики, освічуючи шлях рідкісним перехожим. Скоро довга ніч. Навкруги все засне аж до завтрашнього ранку. Коли немає хмаринок, жовтим човником по нескінченому небу пропливає тільки золотий місяць та його вічні яскраві супутниці-зірки.
Ось такий швидкий зимовий вечір