Закінчив Запорізький державний педагогічний інститут. Після закінчення Запорізького педагогічного інституту служив в армії, вчителював у Малокатеринівській середній школі, працював у редакціях обласних газет «Червоне Запоріжжя», «Запорізька правда», в обласному книжково-газетному видавництві, в обласному управлінні культури. З 1967 року — відповідальний секретар Запорізької організації Спілки письменників України. Як депутат обласної ради багатьох скликань активно відстоював права української мови і культури в регіоні, виступив проти гіператомізації краю (йшлося про спорудження на Запорізькій АЕС десяти блоків), засудив скороспілий проект реконструкції заводу «Запоріжсталь», який загрожував землякам ще більшими екологічними лихами, енергійно домагався будівництва обласної бібліотеки імені О. М. Горького, Історичного музею на о. Хортиці, кінотеатру «Перемога» та інших соціально-культурних об'єктів. Друкується з 1946 року. Перша збірка віршів «Заспів» вийшла в 1955 році. Нині в доробку письменника — сто книг для дорослих і дітей (загальний наклад — понад 5 млн прим.). Значна частина з них побачила світ у роки незалежності України. Це, зокрема, «Вибрані твори» в 5-ти томах, гумористична серія «Козацькі жарти» (12 книг), веселий календар «Козацький сміховник», трилогія «Сміхотерапія» («Помаранчевий сміх», «Майдан Усмішки», «Сміходерка»), збірки «Острів Байди», «Моя Білоцерківка» (лірика), «Ображений Гусак» (байки), «Петрів батіг» (епіграми), «Веселі дуелі» (пародії), літературознавча серія «Українська Мекка», дослідження «Т. Шевченко і Запоріжжя» (у двох книгах), книжки для дітей «Квіти мають імена», «Трінь і Трінька» та ін. Поет. Автор збірок ліричних і сатиричних поезій «Заспів» (1955), «Вітер з Дніпра» (1957), «Проти шерсті» (1958), «Родичі сонця» (1961), «Проміння серця» (1962), «Перо під ребро» (1963), «Гірке причастя» (1964), «Людяність» (1965), «Запорізька веселка», «Заячі вуса» (1967), «Вогнярі» (1971), «Порохівниця» (1972), «Могорич» (1974), «Криця» (1975), «Листи до земляків» (1976), «Гаряча прокатка», «Побратимство» (1979); драматичної поеми «Заграва над Хортицею» (1980); книжок нарисів і віршів «У сусідів по планеті» (1960), документальних повістей «Грім над Запоріжжям», «Ніжна сталь» (1969); літературознавчого дослідження «Над синім Дніпром — Буревісник» (О. М. Горький на Запоріжжі, 1973); книжок для дітей «Сонечко», «Чому заєць косоокий» (1958), «Найсмачніші огірки» (1959), «Солов'ята» (1961), «Мій тато — сталевар», «Дірочка від бублика» (1962), «Козацькі жарти» (2010)[недоступне посилання з липня 2019] та ін. В перекладі на російську мову вийшли збірки поезій «Жди солдата» (1972), «Таблетки с перцем» (1966), «Воробьишки» (1962) та ін. Працював також у жанрі поетичного перекладу. Зокрема, переклав українською вірші башкирського поета Салавата Юлаєва «Рідна сторона», «Соловей», «Стріла», «Кош». Твори П. Ребра перекладені на багато мов народів СНД і світу. Вони ввійшли до антологій, календарів, шкільних підручників тощо. Керівник (головний редактор) науково-редакційного підрозділу Запорізької облдержадміністрації з підготовки та випуску серії книг «Реабілітовані історією». За його редакцією побачили світ 4 книги названої серії, тритомник «Повернені імена», десять випусків альманаху-щорічника «Спокута» та ін. У статті «Анрі Барбюс на Дніпрогесі»[9] Ребро висвітлює такий цікавий момент, як виступ французького письменника Анрі Барбюса на відкритті Дніпрельстану. Він вказує, що у цьому вітальному слові звучала велика любов до тих, хто був творцем легендарного Дніпрогесу, який прославив Запоріжжя на весь світ.
У творі Олександра Сергійовича Пушкіна «Казка про рибака і рибку» розповідається про те, що наполеглива праця і благородні вчинки завжди будуть винагороджуватися. А жадібність і егоїзм – заслуговують на покарання.
Старий багато років заробляв на життя тим що ловив рибу неводом. Стара пряжу пряла і їх цілком влаштовувала таке життя. Але одного разу старий зловив говорить золоту рибку. Рибка стала благати рибалки відпустити її назад в море пообіцявши виконати будь-яке бажання. Він послухав прохання рибки і відпустив її назад в море без жодних побажань.
Удома він розповів про рибку своїй дружині. Бабі, якій набридла убогість, не сподобався його вчинок, і вона змусила діда повернуться до рибки і попросити спочатку просто нове корито. Але її жадібність ставала все більше і більше. Після корита вона захотіла нову хату. Бачачи, що всі її бажання легко виконуються, зажадала стати стовповою дворянкою, вільної царицею і потім володаркою, у якій золота рибка буде в слугах. Стара після кожного виконаного бажання ставала все більш злий і вибагливої. Вона кричала на чоловіка вимагаючи щораз бігти до рибки за новим бажанням. Принижувала його тим що вважала його негідним її, коли отримувала що все бажала. Рибка виконувала всі побажання злий баби, шкодуючи доброго старого.
Навіть природа реагує на настрій героїв. Море теж починало штормити від ненаситних бажань жорстокої жінки. Але рибка розсердилася на останнє бажання старої і повернула все в той же стан що і раніше. Залишилися старий ос старою біля розбитого корита і в старій хаті. Якби не була стара такої жорстокої і жадібної, то могла б прожити зі старим ще багато-багато років, але вже в багатстві. Рибка показала, що не можна бути надто ненаситним. У всьому потрібно знати міру і бути вдячним за те, що отримуєш від життя в якості подарунка. Жити потрібно на те що зароблено чесною працею і відповідно життя.
Петро́ Па́влович Ребро́.
Закінчив Запорізький державний педагогічний інститут. Після закінчення Запорізького педагогічного інституту служив в армії, вчителював у Малокатеринівській середній школі, працював у редакціях обласних газет «Червоне Запоріжжя», «Запорізька правда», в обласному книжково-газетному видавництві, в обласному управлінні культури. З 1967 року — відповідальний секретар Запорізької організації Спілки письменників України. Як депутат обласної ради багатьох скликань активно відстоював права української мови і культури в регіоні, виступив проти гіператомізації краю (йшлося про спорудження на Запорізькій АЕС десяти блоків), засудив скороспілий проект реконструкції заводу «Запоріжсталь», який загрожував землякам ще більшими екологічними лихами, енергійно домагався будівництва обласної бібліотеки імені О. М. Горького, Історичного музею на о. Хортиці, кінотеатру «Перемога» та інших соціально-культурних об'єктів. Друкується з 1946 року. Перша збірка віршів «Заспів» вийшла в 1955 році. Нині в доробку письменника — сто книг для дорослих і дітей (загальний наклад — понад 5 млн прим.). Значна частина з них побачила світ у роки незалежності України. Це, зокрема, «Вибрані твори» в 5-ти томах, гумористична серія «Козацькі жарти» (12 книг), веселий календар «Козацький сміховник», трилогія «Сміхотерапія» («Помаранчевий сміх», «Майдан Усмішки», «Сміходерка»), збірки «Острів Байди», «Моя Білоцерківка» (лірика), «Ображений Гусак» (байки), «Петрів батіг» (епіграми), «Веселі дуелі» (пародії), літературознавча серія «Українська Мекка», дослідження «Т. Шевченко і Запоріжжя» (у двох книгах), книжки для дітей «Квіти мають імена», «Трінь і Трінька» та ін. Поет. Автор збірок ліричних і сатиричних поезій «Заспів» (1955), «Вітер з Дніпра» (1957), «Проти шерсті» (1958), «Родичі сонця» (1961), «Проміння серця» (1962), «Перо під ребро» (1963), «Гірке причастя» (1964), «Людяність» (1965), «Запорізька веселка», «Заячі вуса» (1967), «Вогнярі» (1971), «Порохівниця» (1972), «Могорич» (1974), «Криця» (1975), «Листи до земляків» (1976), «Гаряча прокатка», «Побратимство» (1979); драматичної поеми «Заграва над Хортицею» (1980); книжок нарисів і віршів «У сусідів по планеті» (1960), документальних повістей «Грім над Запоріжжям», «Ніжна сталь» (1969); літературознавчого дослідження «Над синім Дніпром — Буревісник» (О. М. Горький на Запоріжжі, 1973); книжок для дітей «Сонечко», «Чому заєць косоокий» (1958), «Найсмачніші огірки» (1959), «Солов'ята» (1961), «Мій тато — сталевар», «Дірочка від бублика» (1962), «Козацькі жарти» (2010)[недоступне посилання з липня 2019] та ін. В перекладі на російську мову вийшли збірки поезій «Жди солдата» (1972), «Таблетки с перцем» (1966), «Воробьишки» (1962) та ін. Працював також у жанрі поетичного перекладу. Зокрема, переклав українською вірші башкирського поета Салавата Юлаєва «Рідна сторона», «Соловей», «Стріла», «Кош». Твори П. Ребра перекладені на багато мов народів СНД і світу. Вони ввійшли до антологій, календарів, шкільних підручників тощо. Керівник (головний редактор) науково-редакційного підрозділу Запорізької облдержадміністрації з підготовки та випуску серії книг «Реабілітовані історією». За його редакцією побачили світ 4 книги названої серії, тритомник «Повернені імена», десять випусків альманаху-щорічника «Спокута» та ін. У статті «Анрі Барбюс на Дніпрогесі»[9] Ребро висвітлює такий цікавий момент, як виступ французького письменника Анрі Барбюса на відкритті Дніпрельстану. Він вказує, що у цьому вітальному слові звучала велика любов до тих, хто був творцем легендарного Дніпрогесу, який прославив Запоріжжя на весь світ.
Объяснение:
Объяснение:
У творі Олександра Сергійовича Пушкіна «Казка про рибака і рибку» розповідається про те, що наполеглива праця і благородні вчинки завжди будуть винагороджуватися. А жадібність і егоїзм – заслуговують на покарання.
Старий багато років заробляв на життя тим що ловив рибу неводом. Стара пряжу пряла і їх цілком влаштовувала таке життя. Але одного разу старий зловив говорить золоту рибку. Рибка стала благати рибалки відпустити її назад в море пообіцявши виконати будь-яке бажання. Він послухав прохання рибки і відпустив її назад в море без жодних побажань.
Удома він розповів про рибку своїй дружині. Бабі, якій набридла убогість, не сподобався його вчинок, і вона змусила діда повернуться до рибки і попросити спочатку просто нове корито. Але її жадібність ставала все більше і більше. Після корита вона захотіла нову хату. Бачачи, що всі її бажання легко виконуються, зажадала стати стовповою дворянкою, вільної царицею і потім володаркою, у якій золота рибка буде в слугах. Стара після кожного виконаного бажання ставала все більш злий і вибагливої. Вона кричала на чоловіка вимагаючи щораз бігти до рибки за новим бажанням. Принижувала його тим що вважала його негідним її, коли отримувала що все бажала. Рибка виконувала всі побажання злий баби, шкодуючи доброго старого.
Навіть природа реагує на настрій героїв. Море теж починало штормити від ненаситних бажань жорстокої жінки. Але рибка розсердилася на останнє бажання старої і повернула все в той же стан що і раніше. Залишилися старий ос старою біля розбитого корита і в старій хаті. Якби не була стара такої жорстокої і жадібної, то могла б прожити зі старим ще багато-багато років, але вже в багатстві. Рибка показала, що не можна бути надто ненаситним. У всьому потрібно знати міру і бути вдячним за те, що отримуєш від життя в якості подарунка. Жити потрібно на те що зароблено чесною працею і відповідно життя.