Скласти план уривку,майстрування пастки для монголів. Твір Захар Беркут Тухольці, очевидно, не хотіли дожидати, аж поки вода настілько прибуде, щоб спокійно витопити нужденні останки монголів. Їм квапно діялося доконати ворога. В лісі повише потока їх молодці рубали грубі ялиці, заострювали їх з обох кінців, мов палі, прив'язували до обрубаних із гілля пнів важке каміння, щоб ті новомодні стіноломи плили попід водою, і, виждавши відповідну хвилю, коли серединою озера зробилася від водопаду прудка течія просто до монгольських становищ, почали долі потоком пускати ті пні. Зараз перший із них із страшною силою своїм острим рогом ударив об одну купу, на якій стояли монголи. Загуркотіло під водою каміння а, натиснене зверху монгольськими ногами, зрушене зі свойого становища, розсунулося. З голосним криком попадали монголи в воду. Два чи три з них напали в воді на зрадливу ялицю і вчепилися за неї. Течія хопила їх ураз із ялицею і понесла геть на широку воду, поки не попала на вир, який закрутив ялицею і поставив її сторчака. Монголи попадали в воду і вже більше не показувалися
Гостинці для неї онука несла
. Хто дівчинку ту по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься? Хто б відповів? («Червона Шапочка»)
До школи прямує хлопчак дерев’яний
, Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Відома ця книжка тобі, чи не так? («Пригоди Буратіно»)
До завжди вам,
І птахам, і дітлахам.
Він під деревом сидить,
Добрий лікар… (Айболить)
Він дружок звірятам, дітям,
Він живий, як я і ти,
Та таких на білім світі
Нам ніде більш не знайти.
Це тому, що він не пташка,
Не лисиця, не комашка,
Не котисько, не щеня,
Не бабак, не вовченя.
Він знімається в кіно
І відомий всім давно.
Упізнать його неважко, Адже зветься… (Чебурашка)
Працювала я у хатці,
Танцювала у палаці.
Є така у мене звичка —
Десь губити черевички. («Попелюшка»)
Він веселий й незлобливий,
Цей хороший дивачок.
З ним господар, хлопчик Робін,
І товариш — П’ятачок.
До прогулянок він ласий,
Є на мед чутливий нюх.
Зветься плюшевий ведмедик, Всім відомо… («Вінні Пух»).
Народилась я в горошині,
В шкаралупі я жила,
Але якось раз мене з вікна Жаба понесла.
В старої миші я була,
І з кротом зустрічалась я.
І ластівочка мене на крилах
До тюльпану принесла.
Сидить дівчина в корзині
На ведмежій дужій спині.
А чому ж вона сховалась
До ведмедя не призналась? («Маша і ведмідь»)
Дитяче, але я інше не знайшла