Якби я був президентом , то ввів би зміни у шкільній програмі і вдосконалив навчальний процес, систему оцінювання знань. Всі школи мали б інтернет, комп'ютерні класи, кінозали для перегляду наукових фільмів, сучасні лабораторії з хімії і фізики. Діти б навчались з дев'ятої до сімнадцятої години, уроки були б спарені, обов'язковий щоденний тестовий контроль знань, що дало б змогу вчителям не задавати домашні завдання. На уроки потрібно за видатних людей з різних галузей науки, та кращих студентів вузів. Щоб учням було цікаво навчатися треба проводити майстер класи на уроках трудового навчання і це б дуже до у виборі майбутньої професії. Я б збільшив шкільні перерви для спілкування учнів між собою. а також на обід. Вечірній час був би вільним і родина проводила б разом багато часу. Діти зростали б розумними і розвиненими на радість батькам і державі.
Від виходу друком першого видання "кобзаря" і до сьогодні про т. шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.з поетичною спадщиною т. шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати шевченка в школі. вірші, поеми, хвилювали мене, викликали співчуття. серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. перш за все це поезії "думи мої, думи мої". чому поезії, а не поезія? у т. шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.перша поезія з такою назвою написана т. шевченком 1839 року в петербурзі. уже викупили тараса з кріпацтва, уже навчався він в академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. чи потрібно його слово, його "діти", як називає шевченко поетичні рядки своїх віршів? і для кого? т. шевченко — син свого народу, відданий син своєї вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання: думи мої, думи мої,квіти мої, діти! виростав вас, доглядав вас, —де ж мені вас діти? в україну ідіть, діти! в нашу україну.служити своїм словом рідному народові й вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета: за степи та за могили,що на україні,серце мліло, не хотілоспівать на чужині.а в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з україни, без яких він не може жити па засланні. це сум за рідшім краєм: думи мої, думи моїви мої єдині,не кидайте хоч ви менепри лихій годині. "думи мої, думи мої" 1839 року — це твір-програма поета. покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості кобзаря. коли лунає шевченкове словю під ід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила шевченкового слова.
Якби я був президентом , то ввів би зміни у шкільній програмі і вдосконалив навчальний процес, систему оцінювання знань. Всі школи мали б інтернет, комп'ютерні класи, кінозали для перегляду наукових фільмів, сучасні лабораторії з хімії і фізики. Діти б навчались з дев'ятої до сімнадцятої години, уроки були б спарені, обов'язковий щоденний тестовий контроль знань, що дало б змогу вчителям не задавати домашні завдання. На уроки потрібно за видатних людей з різних галузей науки, та кращих студентів вузів. Щоб учням було цікаво навчатися треба проводити майстер класи на уроках трудового навчання і це б дуже до у виборі майбутньої професії. Я б збільшив шкільні перерви для спілкування учнів між собою. а також на обід. Вечірній час був би вільним і родина проводила б разом багато часу. Діти зростали б розумними і розвиненими на радість батькам і державі.