Шевченко Тарас Григорьевич - украинский поэт, художник.
Родился Тарас Григорьевич в 9 марта 1814 года (25 февраля 1814 года по старому стилю) в селе Моринцы Киевской губернии ( сейчас Звенигородский район Черкасской области Украины) в многодетной семье крепостного крестьянина Григория Ивановича Шевченко.
В 1816 году семья Шевченко переезжает в село Кириловка (ныне село Шевченково Звенигородского района Черкасской области Украины), где и детство Тараса Григорьевича. В 1823 году умирает его мать, а двумя годами позже, в 1825 году и отец. С двенадцатилетнего возраста Тарас познал всю тяжесть беспризорного ребенка. Ему пришлось побывать в прислуге у дьячка-учителя, где он научился грамоте дьячков-моляров, у которых он научился рисовать. В 15 лет (1829 году) попал в прислугу помещика Энгельгардта сначала в роли поварёнка, затем слуги-«казачка». Заметив увлеченность Шевченко рисованием, помещик решил сделать из Тараса домашнего живописца и отдал его в обучение сначала Яну Рустему, преподавателю Виленского университета, а после переезда в 1831 году в Санкт-Петербург, «разных живописных дел цеховому мастеру» В. Ширяеву в 1832 году.
В 1838 году, благодаря знакомству с художниками Брюлловым и Венециановым и поэтом Жуковским, был выкуплен у помещика. И в том же году поступает в Петербургскую Академию Художеств.
В знак особого уважения и глубокой признательности к Жуковскому, Шевченко посвятил ему одно из наиболее крупных своих произведений - поэму «Катерина». В 1842 году написал одноименную картину на тему поэмы. Это единственная сохранившаяся картина академического периода Тараса Григорьевича, написанная маслом.
1840-1846 лучшие года Шевченко. Расцвет его творчества. В эти годы вышли сборник стихов «Кобзарь» (1840, более полное издание в 1860), поэмы «Гайдамаки»(1841), «Сон»(1844), «Наймичка»(1845).
В 1847 году, за участие в Кирилло-Мефодиевском обществе, арестован и определен рядовым в отдельный Оренбургский корпус с запретом писать и рисовать.
В 1848-1849 годах принимал участие экспедиции по изучению Аральского моря, где ему было поручено зарисовывать местные пейзажи. Разрешение на рисование он получил благодаря хорошему отношению к нему генерала Обручева и особенно лейтенанта Бутакова. Когда об этом стало известно в Санкт-Петербурге генерал и лейтенант получили выговоры, а Тараса Григорьевича Шевченко сослали дослуживать Новопетровское (ныне Форт-Шевченко - город в Мангистауской области Казахстана) на полуострове Мангышлак Каспийского моря. Где и дослужил до конца службы 1857 года.
В 1858 вернулся в Петербург. Жизнь Шевченко этого периода хорошо известна по его «Дневнику» ( личный дневник, который Т.Г.Шевченко вел на русском языке в 1857-1858 годах).
Незважаючи на плин часу, твір Івана Котляревського “Наталка Полтавка” не втратив актуальності і в наш час. Основна проблема твору в тому, що один із батьків головного героя, молодої дівчини Наталки, а саме її мати, прагне видати свою дочку заміж за не кохану, але забезпечену людини. При цьому природно, що основним спонукальним мотивом у житті Наталки є не прагнення вдаліше вийти заміж, а бажання бути разом зі своїм улюбленим Петром, який ніколи не мав у своєму розпорядженні багатств, тому був вимушений піти на заробітки і згодом кудись пропав. Але Петро дуже довго не повертався і Наталка вже навіть обвінчалася з іншим, з тим, хто її мати цілком собі влаштовував. Зрештою п’єса завершується позитивно для Наталки та інших головних героїв – Петро не просто повертається, він повертається вже забезпеченою людиною, колишній наречений з розумінням ставиться до ситуації, та й Наталчина мати не заперечує проти возз’єднання закоханих один в одного Петра і Наталки.
Які паралелі можна провести по відношення до нашого часу? Перш за все, варто сказати, що сьогодні батьки не мають такого великого впливу на вибір коханого їхніх дітей. Звичайно, вони можуть прагнути видати дочку заміж або одружити сина на тому чи тій, хто здається їм краще. Але якщо у дитини є категорична відмова і воля підтвердити свій вибір, бажання батьків ніколи не реалізується. Кожен сам вільний визначати, як він або вона буде проживати своє особисте життя. Це гарантується як державою, так і всіма суспільними інститутами. У той же час, варто сказати, що сьогодні значення матеріальних благ тільки вирісло порівняно з часами, зображеними у п’єсі. Тому нерідко люди самостійно, без примусу або наполегливих порад з боку родичів, приймають рішення про більш вигідний в плані фінансів шлюбі, а не про шлюб по любові. Здавалося б, на перший погляд це здається дивним, адже сьогодні життя людей об’єктивно краще, ніж раніше, а потреби виживати вже немає. Пояснюється все це тим, що можливість споживати велику кількість матеріальних благ фактично замінила безлічі людей потребу любити і бути любимими. Звичайно, з цього правила є й винятки, але їх не так багато. Шлюб з розрахунку самих наречених став значно більш поширеним явищем, ніж раніше, а вплив батьків на вибір потенційного чоловіка або дружини їх дитини знизився.
Таким чином, можна констатувати, що п’єса Івана Котляревського “Наталка Полтавка” залишається актуальною, але сучасність все ж дещо відрізняється від часів, зображених у ній, і має свої особливості.
Шевченко Тарас Григорьевич - украинский поэт, художник.
Родился Тарас Григорьевич в 9 марта 1814 года (25 февраля 1814 года по старому стилю) в селе Моринцы Киевской губернии ( сейчас Звенигородский район Черкасской области Украины) в многодетной семье крепостного крестьянина Григория Ивановича Шевченко.
В 1816 году семья Шевченко переезжает в село Кириловка (ныне село Шевченково Звенигородского района Черкасской области Украины), где и детство Тараса Григорьевича. В 1823 году умирает его мать, а двумя годами позже, в 1825 году и отец. С двенадцатилетнего возраста Тарас познал всю тяжесть беспризорного ребенка. Ему пришлось побывать в прислуге у дьячка-учителя, где он научился грамоте дьячков-моляров, у которых он научился рисовать. В 15 лет (1829 году) попал в прислугу помещика Энгельгардта сначала в роли поварёнка, затем слуги-«казачка». Заметив увлеченность Шевченко рисованием, помещик решил сделать из Тараса домашнего живописца и отдал его в обучение сначала Яну Рустему, преподавателю Виленского университета, а после переезда в 1831 году в Санкт-Петербург, «разных живописных дел цеховому мастеру» В. Ширяеву в 1832 году.
В 1838 году, благодаря знакомству с художниками Брюлловым и Венециановым и поэтом Жуковским, был выкуплен у помещика. И в том же году поступает в Петербургскую Академию Художеств.
В знак особого уважения и глубокой признательности к Жуковскому, Шевченко посвятил ему одно из наиболее крупных своих произведений - поэму «Катерина». В 1842 году написал одноименную картину на тему поэмы. Это единственная сохранившаяся картина академического периода Тараса Григорьевича, написанная маслом.
1840-1846 лучшие года Шевченко. Расцвет его творчества. В эти годы вышли сборник стихов «Кобзарь» (1840, более полное издание в 1860), поэмы «Гайдамаки»(1841), «Сон»(1844), «Наймичка»(1845).
В 1847 году, за участие в Кирилло-Мефодиевском обществе, арестован и определен рядовым в отдельный Оренбургский корпус с запретом писать и рисовать.
В 1848-1849 годах принимал участие экспедиции по изучению Аральского моря, где ему было поручено зарисовывать местные пейзажи. Разрешение на рисование он получил благодаря хорошему отношению к нему генерала Обручева и особенно лейтенанта Бутакова. Когда об этом стало известно в Санкт-Петербурге генерал и лейтенант получили выговоры, а Тараса Григорьевича Шевченко сослали дослуживать Новопетровское (ныне Форт-Шевченко - город в Мангистауской области Казахстана) на полуострове Мангышлак Каспийского моря. Где и дослужил до конца службы 1857 года.
В 1858 вернулся в Петербург. Жизнь Шевченко этого периода хорошо известна по его «Дневнику» ( личный дневник, который Т.Г.Шевченко вел на русском языке в 1857-1858 годах).
В 1859 году побывал на Украине.
Незважаючи на плин часу, твір Івана Котляревського “Наталка Полтавка” не втратив актуальності і в наш час. Основна проблема твору в тому, що один із батьків головного героя, молодої дівчини Наталки, а саме її мати, прагне видати свою дочку заміж за не кохану, але забезпечену людини. При цьому природно, що основним спонукальним мотивом у житті Наталки є не прагнення вдаліше вийти заміж, а бажання бути разом зі своїм улюбленим Петром, який ніколи не мав у своєму розпорядженні багатств, тому був вимушений піти на заробітки і згодом кудись пропав. Але Петро дуже довго не повертався і Наталка вже навіть обвінчалася з іншим, з тим, хто її мати цілком собі влаштовував. Зрештою п’єса завершується позитивно для Наталки та інших головних героїв – Петро не просто повертається, він повертається вже забезпеченою людиною, колишній наречений з розумінням ставиться до ситуації, та й Наталчина мати не заперечує проти возз’єднання закоханих один в одного Петра і Наталки.
Які паралелі можна провести по відношення до нашого часу? Перш за все, варто сказати, що сьогодні батьки не мають такого великого впливу на вибір коханого їхніх дітей. Звичайно, вони можуть прагнути видати дочку заміж або одружити сина на тому чи тій, хто здається їм краще. Але якщо у дитини є категорична відмова і воля підтвердити свій вибір, бажання батьків ніколи не реалізується. Кожен сам вільний визначати, як він або вона буде проживати своє особисте життя. Це гарантується як державою, так і всіма суспільними інститутами. У той же час, варто сказати, що сьогодні значення матеріальних благ тільки вирісло порівняно з часами, зображеними у п’єсі. Тому нерідко люди самостійно, без примусу або наполегливих порад з боку родичів, приймають рішення про більш вигідний в плані фінансів шлюбі, а не про шлюб по любові. Здавалося б, на перший погляд це здається дивним, адже сьогодні життя людей об’єктивно краще, ніж раніше, а потреби виживати вже немає. Пояснюється все це тим, що можливість споживати велику кількість матеріальних благ фактично замінила безлічі людей потребу любити і бути любимими. Звичайно, з цього правила є й винятки, але їх не так багато. Шлюб з розрахунку самих наречених став значно більш поширеним явищем, ніж раніше, а вплив батьків на вибір потенційного чоловіка або дружини їх дитини знизився.
Таким чином, можна констатувати, що п’єса Івана Котляревського “Наталка Полтавка” залишається актуальною, але сучасність все ж дещо відрізняється від часів, зображених у ній, і має свої особливості.
Объяснение: