Бути добрим, робити добрі справи, допомагати людям — всьому цьому вчать нас ще змалечку. Всі знають, як треба правильно чинити, але мало хто дотримується цих правил. Люди найчастіше думають тільки про себе і не хочуть допомагати іншим просто так, без якоїсь вигоди. Домагаючись грошей, багатства або роблячи кар’єру, важко бути добрим до оточуючих, от і здається, що їх оточують вороги, і ніхто не поспішає першим налагоджувати стосунки. Навіщо ж у такому випадку робити добро?Роблячи добрі справи безкорисливо, ми допомагаємо комусь поліпшити своє життя, а, значить, змінюємо і весь цей світ в цілому. Сама людина змінюється внутрішньо, вона стає кращою, чистішою, і не тільки допомагає іншим, але й виправляє своє життя. Не можна відкладати добрі справи на потім, або думати, що в тебе зараз немає можливості до : кожен може до іншому і трохи змінити світ. Поспішайте робити добро, адже пройшовши повз, ви вже не зможете повернутися й до .Найчастіше люди виправдовують себе відсутністю можливостей і грошей, а свою злість і погане ставлення до людей — невдачами і труднощами: «от якби у мене був мільйон, а так, що я можу, адже у мене і так все погано: важка робота, маленька зарплата, з чого я буду допомагати?». Але добро — це не сотні витрачених тисяч або до всьому населенню земної кулі: до тим, хто поруч з тобою, і тоді на землі не залишиться нещасних. Як багато значать для нас добре слово і щира участь, і як рідко ми це отримуємо. Не потрібно намагатися до всім і кожному, але турбота про своїх близьких, участь і співчуття друзям, маленькі послуги знайомим і безкорислива до чужим людям — це вже сильно змінить наш світ.Поспішайте робити добро сьогодні, адже завтра ви можете не встигнути до і втратити близьких та рідних, не залишити біля себе вірних друзів, відштовхнути хороших людей і перетворитися на нікому не потрібного старого, який бурчить на всіх навколо і мучиться своїм життям.
1. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно.
2. У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п’ять копiйок.
3. …веселi, дотепнi люди — дуже, по-моєму, потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi тiльки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, i одразу легше працювати людям, i робота спориться, коли серед людей веселий чоловiк. А коли начальник веселий i вмiє жартувати, то взагалi чудово.
4. — Виходить, я буду в тебе дикуном, — уже веселiше сказав я — Вiн, значить, герой… А я, значиться, дикун. От Кукурузо!
— Та Крузо, а не Кукурузо! Робiнзон Крузо.
— То вiн був Крузо, а ти — Кукурузо. Якраз пiдходяще для тебе iм’я. Пiсля вчорашнього…
6. Щоб я вам ото при всьому селi цiлувався на сценi з якоюсь Ганькою Гребенючкою!.. Я краще з коровою поцiлуюсь!..
7. Книшиха вважалася дуже хворою. Хвороба в неї була невигойна i дуже таємнича. Вона пошепки розповiдала про неї бабам, закочуючи пiд лоба очi i приговорюючи: “Ох, яка ж я больнонька, яка больнонька!”
Проте ця невигойна хвороба не заважала їй щодня тягати на базар важеннi кошики, а на свята випивати пляшку “денатурчику”. “Денатурчик” – так пестливо називали Книшi страшний синiй спирт-денатурат, на пляшцi якого намальовано череп з кiстками i написано: “Пити не можна. Отрута”.
Бути добрим, робити добрі справи, допомагати людям — всьому цьому вчать нас ще змалечку. Всі знають, як треба правильно чинити, але мало хто дотримується цих правил. Люди найчастіше думають тільки про себе і не хочуть допомагати іншим просто так, без якоїсь вигоди. Домагаючись грошей, багатства або роблячи кар’єру, важко бути добрим до оточуючих, от і здається, що їх оточують вороги, і ніхто не поспішає першим налагоджувати стосунки. Навіщо ж у такому випадку робити добро?Роблячи добрі справи безкорисливо, ми допомагаємо комусь поліпшити своє життя, а, значить, змінюємо і весь цей світ в цілому. Сама людина змінюється внутрішньо, вона стає кращою, чистішою, і не тільки допомагає іншим, але й виправляє своє життя. Не можна відкладати добрі справи на потім, або думати, що в тебе зараз немає можливості до : кожен може до іншому і трохи змінити світ. Поспішайте робити добро, адже пройшовши повз, ви вже не зможете повернутися й до .Найчастіше люди виправдовують себе відсутністю можливостей і грошей, а свою злість і погане ставлення до людей — невдачами і труднощами: «от якби у мене був мільйон, а так, що я можу, адже у мене і так все погано: важка робота, маленька зарплата, з чого я буду допомагати?». Але добро — це не сотні витрачених тисяч або до всьому населенню земної кулі: до тим, хто поруч з тобою, і тоді на землі не залишиться нещасних. Як багато значать для нас добре слово і щира участь, і як рідко ми це отримуємо. Не потрібно намагатися до всім і кожному, але турбота про своїх близьких, участь і співчуття друзям, маленькі послуги знайомим і безкорислива до чужим людям — це вже сильно змінить наш світ.Поспішайте робити добро сьогодні, адже завтра ви можете не встигнути до і втратити близьких та рідних, не залишити біля себе вірних друзів, відштовхнути хороших людей і перетворитися на нікому не потрібного старого, який бурчить на всіх навколо і мучиться своїм життям.
Объяснение:
1. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно.
2. У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п’ять копiйок.
3. …веселi, дотепнi люди — дуже, по-моєму, потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi тiльки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, i одразу легше працювати людям, i робота спориться, коли серед людей веселий чоловiк. А коли начальник веселий i вмiє жартувати, то взагалi чудово.
4. — Виходить, я буду в тебе дикуном, — уже веселiше сказав я — Вiн, значить, герой… А я, значиться, дикун. От Кукурузо!
— Та Крузо, а не Кукурузо! Робiнзон Крузо.
— То вiн був Крузо, а ти — Кукурузо. Якраз пiдходяще для тебе iм’я. Пiсля вчорашнього…
5. Гарне мiсто Київ! Гарнiше вiд Пирятина, вiд Крижополя, вiд Жмеринки — вiд усiх мiст, якi я бачив. Столиця!
6. Щоб я вам ото при всьому селi цiлувався на сценi з якоюсь Ганькою Гребенючкою!.. Я краще з коровою поцiлуюсь!..
7. Книшиха вважалася дуже хворою. Хвороба в неї була невигойна i дуже таємнича. Вона пошепки розповiдала про неї бабам, закочуючи пiд лоба очi i приговорюючи: “Ох, яка ж я больнонька, яка больнонька!”
Проте ця невигойна хвороба не заважала їй щодня тягати на базар важеннi кошики, а на свята випивати пляшку “денатурчику”. “Денатурчик” – так пестливо називали Книшi страшний синiй спирт-денатурат, на пляшцi якого намальовано череп з кiстками i написано: “Пити не можна. Отрута”.