Скласти твір- розповідь про дії героїв вивчених творів Григора Тютюнника "Климко"," Вогник далеко в степу". За розділом "Ти знаєш ,що ти- людина..."(Твори О.Стороженка "Скарб" й Богдана Лепкого "Мишка"). У кінці твору- висновок.
українська література. рівень стандарту. 11 клас. фасоля
художній світ прози юрія яновського
художній досвід яновського багато значить для нашої літератури. він створив свій оригінальний тип роману, свою стилістику фрази, слово його опукле, стереоскопічне, він володів тими скарбами, які прийнято називати таємницями майстерності.
олесь гончар
письменник і його доба. розвиток культури в україні 20-х — 30-х років xx ст. мав складний і суперечливий характер. більшовицька партія змістила акценти політики в галузі культури, перевагу не національному духовному відродженню, а проведенню так званої культурної революції. наслідок такої політики — покоління молоді, яке, здобувши освіту, разом зі знаннями засвоїло радянську систему цінностей.
характерними особливостями духовного життя суспільства в цей час стали, з одного боку, новаторство, шукання, ламання стереотипів, залучення широких народних мас до надбань і продукування культури, а з іншого — тоталітарна система, що дедалі міцніла, формувала модель нової людини — «людини-гвинтика», виконавця планів керівництва.
у мистецькому світобаченні ю. яновського від самого початку творчого шляху були закладені висока духовність, пріоритет загальнолюдського, християнського, виплеканого віковими світоглядними традиціями українського народу.
жанрово-стильові особливості прози. «основна стилетворча ознака художнього письма юрія яновського — “духовний романтизм”, закорінений у народнопісенній традиції, спадщині тараса шевченка та миколи гоголя, світовій літературній класиці» (мирослава гнатюк, літературознавиця).
у творах яновського гармонійно поєдналися висока культура ліричного слова, романтична піднесеність, експресивність оповіді, глибоке проникнення в сутність людських почуттів. ю. смолич зазначав: «яновський у прозі був поетом». експериментуючи зі змістом і формою, митець прагне модернізувати традиційну манеру письма, підняти на вищий рівень художнє мислення читача, знайти нові шляхи творчого самовираження.
ю. яновський у добу українського авангарду вагомо заявив про себе вже першою збіркою новел «мамутові бивні» (1925). у центрі його художніх творів — життя українців на драматичних рубіконах історії.
«роман ма» (1925) відображає події громадянської війни в україні. зміст повісті «байгород» (1927) становлять юнацькі спогади письменника про революційне лихоліття. роман «майстер корабля» (1928) та збірка нарисів «голлівуд на березі чорного моря» (1928) написані на основі матеріалу, зібраного за час роботи на одеській кіностудії. у романі «чотири шаблі» (1930) показано могутню стихію національно-визвольного руху в україні та його трагічні наслідки. ця тема в українській літературі була порушена вперше. роман розповідає про героїчну боротьбу повстанського загону часів громадянської війни і, як засвідчують спогади, спирається на реальні події. письменник точно й усебічно зобразив партизанський побут, психологію, типажі, що, зрештою, і не дивно, адже його «консультував» сам юрій тютюнник.
ю. яновський започаткував в українській літературі новий жанр — роман у новелах. «вершники» (1935) з восьми самостійних творів. автор розкриває проблеми сім’ї, роду, честі, батьківщини, наголошує, що моральні та історичні засади завжди впливали на формування людської свідомості. і нині роман сприймається як засторога для всіх, хто забув головні істини. понад усе — доля україни, яку терзають війнами між собою її сини, брати, що забули про братерство і про матір.
письменницький стиль ю. яновського знайшов вираження в поєднанні художнього мислення, проникненні в часопростір зламової епохи через систему художньо-світоглядних мотивів.
культурно-мистецький контекст
у 20-х роках ю. яновський належав до тієї харківської молоді, яка групувалася довкола хвильового, підтримувала його сміливі заклики орієнтуватися на «психологічну європу», прокладати самостійний шлях новій пролетарській літературі, плекати в собі творців, понад усе цінувати мистецькі якості. про яновського, його позицію та вподобання, взаємини, творчі й товариські, можна дізнатися з його листа, адресованого миколі хвильовому (одеса, серпень 1929). письменник мріє про організацію спеціального літературного інституту для тих, хто хоче працювати в кіно, але не має потрібних знань про літературу, культуру, мистецтво, історію, водночас дає оцінку ситуації в українському кіномистецтві.
у 1920-х роках яновський активно працював у редактораті вуфку, згодом був редактором (художнім керівником) одеської кінофабрики, виступив автором кількох сценаріїв.
юрій яновський привів у кінематограф олександра довженка (сам же він потрапив туди завдяки михайлю семенкові). дружба яновського й довженка, митців романтично-експресивного складу, була плідною для обох у творчому сенсі. сповнені мистецьких задумів, окрилені духом неспокою, вони були яскравими представниками романтичної течії в нашій літературі.
Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті — "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір". Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій.
Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жарптиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик — непосидючий, бешкетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний. Є в Михайлика і ще одна риса, яка виділяє його з-поміж інших дітей : "слабість" або "дурість", за словами односельців невситима — жага до читання. Михайлик читає все підряд, що не встигли докурити в "селі". Заради можливості читати він терпить багато прикростей: і нарікання матері, і глузування інших дітей. Але той потяг до знань не залишився марним: Михайлик із задоволенням і успіхом учиться в школі. Вражає розповідь його про батькову кирею. В ній носив його батько до школи взимку, коли Михайлик не мав взуття, "я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку".
Із вдячністю згадує Михайло Панасович про всю свою сім'ю. Неосвічені, бідні люди мали красиві шляхетні душі. "Мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман", "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна". З особливою теплотою говорить Стельмах і про свої діда й бабу. "Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини".
Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті — "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір". Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій.
Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жарптиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик — непосидючий, бешкетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний. Є в Михайлика і ще одна риса, яка виділяє його з-поміж інших дітей : "слабість" або "дурість", за словами односельців невситима — жага до читання. Михайлик читає все підряд, що не встигли докурити в "селі". Заради можливості читати він терпить багато прикростей: і нарікання матері, і глузування інших дітей. Але той потяг до знань не залишився марним: Михайлик із задоволенням і успіхом учиться в школі. Вражає розповідь його про батькову кирею. В ній носив його батько до школи взимку, коли Михайлик не мав взуття, "я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку".
Із вдячністю згадує Михайло Панасович про всю свою сім'ю. Неосвічені, бідні люди мали красиві шляхетні душі. "Мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман", "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна". З особливою теплотою говорить Стельмах і про свої діда й бабу. "Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини".
Яскраві комплекти!
Постільна білизна з великими знижками!Топ продаж
Дивіться також
"Гуси-лебеді летять" (повний текст)
"Гуси-лебеді летять" (скорочено)
Кому присвячена повість М. Стельмаха? (та інші запитання)
Біографія Михайла Стельмаха
А "з незвичайної делікатності дідуся дивувалися і потроху підсміювалися" сусіди. Бо "де ж видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?"
Справжню науку проходить Михайлик гаючи життя дорослого світу. Він бачить і по-своєму сприймає не тільки добро, а й зло. Нестатки у власній сім'ї навчили співчувати чужому горю, глибоко вражає його будь-яка несправедливість. Палко протестує дитяча душа проти людської зажучливості, нечесності, підступності. Вчинки Юхрима Бабенка, сім'ї сільського священика, братів батька викликають у хлопця обурення.
"Прямо над нашою хатою пролітають лебеді" — так починається перша повість. Цим образом вона і завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ Михайликового дитинства, який сяє йому все доросле життя. Недарма ж бо "Гуси-лебеді летять... над моїм дитинством, ...над моїм життям!"
ответ:
українська література. рівень стандарту. 11 клас. фасоля
художній світ прози юрія яновського
художній досвід яновського багато значить для нашої літератури. він створив свій оригінальний тип роману, свою стилістику фрази, слово його опукле, стереоскопічне, він володів тими скарбами, які прийнято називати таємницями майстерності.
олесь гончар
письменник і його доба. розвиток культури в україні 20-х — 30-х років xx ст. мав складний і суперечливий характер. більшовицька партія змістила акценти політики в галузі культури, перевагу не національному духовному відродженню, а проведенню так званої культурної революції. наслідок такої політики — покоління молоді, яке, здобувши освіту, разом зі знаннями засвоїло радянську систему цінностей.
характерними особливостями духовного життя суспільства в цей час стали, з одного боку, новаторство, шукання, ламання стереотипів, залучення широких народних мас до надбань і продукування культури, а з іншого — тоталітарна система, що дедалі міцніла, формувала модель нової людини — «людини-гвинтика», виконавця планів керівництва.
у мистецькому світобаченні ю. яновського від самого початку творчого шляху були закладені висока духовність, пріоритет загальнолюдського, християнського, виплеканого віковими світоглядними традиціями українського народу.
жанрово-стильові особливості прози. «основна стилетворча ознака художнього письма юрія яновського — “духовний романтизм”, закорінений у народнопісенній традиції, спадщині тараса шевченка та миколи гоголя, світовій літературній класиці» (мирослава гнатюк, літературознавиця).
у творах яновського гармонійно поєдналися висока культура ліричного слова, романтична піднесеність, експресивність оповіді, глибоке проникнення в сутність людських почуттів. ю. смолич зазначав: «яновський у прозі був поетом». експериментуючи зі змістом і формою, митець прагне модернізувати традиційну манеру письма, підняти на вищий рівень художнє мислення читача, знайти нові шляхи творчого самовираження.
ю. яновський у добу українського авангарду вагомо заявив про себе вже першою збіркою новел «мамутові бивні» (1925). у центрі його художніх творів — життя українців на драматичних рубіконах історії.
«роман ма» (1925) відображає події громадянської війни в україні. зміст повісті «байгород» (1927) становлять юнацькі спогади письменника про революційне лихоліття. роман «майстер корабля» (1928) та збірка нарисів «голлівуд на березі чорного моря» (1928) написані на основі матеріалу, зібраного за час роботи на одеській кіностудії. у романі «чотири шаблі» (1930) показано могутню стихію національно-визвольного руху в україні та його трагічні наслідки. ця тема в українській літературі була порушена вперше. роман розповідає про героїчну боротьбу повстанського загону часів громадянської війни і, як засвідчують спогади, спирається на реальні події. письменник точно й усебічно зобразив партизанський побут, психологію, типажі, що, зрештою, і не дивно, адже його «консультував» сам юрій тютюнник.
ю. яновський започаткував в українській літературі новий жанр — роман у новелах. «вершники» (1935) з восьми самостійних творів. автор розкриває проблеми сім’ї, роду, честі, батьківщини, наголошує, що моральні та історичні засади завжди впливали на формування людської свідомості. і нині роман сприймається як засторога для всіх, хто забув головні істини. понад усе — доля україни, яку терзають війнами між собою її сини, брати, що забули про братерство і про матір.
письменницький стиль ю. яновського знайшов вираження в поєднанні художнього мислення, проникненні в часопростір зламової епохи через систему художньо-світоглядних мотивів.
культурно-мистецький контекст
у 20-х роках ю. яновський належав до тієї харківської молоді, яка групувалася довкола хвильового, підтримувала його сміливі заклики орієнтуватися на «психологічну європу», прокладати самостійний шлях новій пролетарській літературі, плекати в собі творців, понад усе цінувати мистецькі якості. про яновського, його позицію та вподобання, взаємини, творчі й товариські, можна дізнатися з його листа, адресованого миколі хвильовому (одеса, серпень 1929). письменник мріє про організацію спеціального літературного інституту для тих, хто хоче працювати в кіно, але не має потрібних знань про літературу, культуру, мистецтво, історію, водночас дає оцінку ситуації в українському кіномистецтві.
у 1920-х роках яновський активно працював у редактораті вуфку, згодом був редактором (художнім керівником) одеської кінофабрики, виступив автором кількох сценаріїв.
юрій яновський привів у кінематограф олександра довженка (сам же він потрапив туди завдяки михайлю семенкові). дружба яновського й довженка, митців романтично-експресивного складу, була плідною для обох у творчому сенсі. сповнені мистецьких задумів, окрилені духом неспокою, вони були яскравими представниками романтичної течії в нашій літературі.
Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті — "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір". Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій.
Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жарптиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик — непосидючий, бешкетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний. Є в Михайлика і ще одна риса, яка виділяє його з-поміж інших дітей : "слабість" або "дурість", за словами односельців невситима — жага до читання. Михайлик читає все підряд, що не встигли докурити в "селі". Заради можливості читати він терпить багато прикростей: і нарікання матері, і глузування інших дітей. Але той потяг до знань не залишився марним: Михайлик із задоволенням і успіхом учиться в школі. Вражає розповідь його про батькову кирею. В ній носив його батько до школи взимку, коли Михайлик не мав взуття, "я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку".
Із вдячністю згадує Михайло Панасович про всю свою сім'ю. Неосвічені, бідні люди мали красиві шляхетні душі. "Мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман", "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна". З особливою теплотою говорить Стельмах і про свої діда й бабу. "Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини".
Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті — "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір". Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій.
Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жарптиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик — непосидючий, бешкетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний. Є в Михайлика і ще одна риса, яка виділяє його з-поміж інших дітей : "слабість" або "дурість", за словами односельців невситима — жага до читання. Михайлик читає все підряд, що не встигли докурити в "селі". Заради можливості читати він терпить багато прикростей: і нарікання матері, і глузування інших дітей. Але той потяг до знань не залишився марним: Михайлик із задоволенням і успіхом учиться в школі. Вражає розповідь його про батькову кирею. В ній носив його батько до школи взимку, коли Михайлик не мав взуття, "я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку".
Із вдячністю згадує Михайло Панасович про всю свою сім'ю. Неосвічені, бідні люди мали красиві шляхетні душі. "Мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман", "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна". З особливою теплотою говорить Стельмах і про свої діда й бабу. "Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини".
Яскраві комплекти!
Постільна білизна з великими знижками!Топ продаж
Дивіться також
"Гуси-лебеді летять" (повний текст)
"Гуси-лебеді летять" (скорочено)
Кому присвячена повість М. Стельмаха? (та інші запитання)
Біографія Михайла Стельмаха
А "з незвичайної делікатності дідуся дивувалися і потроху підсміювалися" сусіди. Бо "де ж видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?"
Справжню науку проходить Михайлик гаючи життя дорослого світу. Він бачить і по-своєму сприймає не тільки добро, а й зло. Нестатки у власній сім'ї навчили співчувати чужому горю, глибоко вражає його будь-яка несправедливість. Палко протестує дитяча душа проти людської зажучливості, нечесності, підступності. Вчинки Юхрима Бабенка, сім'ї сільського священика, братів батька викликають у хлопця обурення.
"Прямо над нашою хатою пролітають лебеді" — так починається перша повість. Цим образом вона і завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ Михайликового дитинства, який сяє йому все доросле життя. Недарма ж бо "Гуси-лебеді летять... над моїм дитинством, ...над моїм життям!"