Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Із Театром корифеїв також пов’язані імена Марії Заньковецької, Петра Саксаганського.
Вистава «По ревізії» 1885 року. Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й несхожістю на жодний існуючий театр. українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх.
1907 р. Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр.У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою “Ревізора” Гоголя
Читаючи твір Івана Малковича «Із янголом на плечі», мені пригадалися слова бабусі, яка завжди казала, що кожна людина має свого янгола-охоронця і він сидить у нас на правому плечі.
Пригадався один випадок. Я була в школі, батьки на роботі. Мама вранці поставила на плиту варити борщ і забула виключити. Потім вона пригадала, взяла таксі і примчала додому. Газ було виключено, а у кастрюлі - ні крпаплі рідини, при цьому вона й не згоріла. коли я повернулася додому, вона спитала мене, чи це я виключила. Я була здивована. Батько так само вдома не був. На мою думку, це зробив наш янгол, який і вберіг оселю від пожежі.
Іншим разом на мене хотіли напасти якісь хлопці, вимагали віддати їм телефон. Я подумки в ту мить на вулиці з'явився який чоловік, який прогнав хуліганів і мене провів до будинку. Це теж, гадаю, до янгола.
Тому кожен із нас справді має мати небесного охоронця, який рятує його у важкі хвилини.
Вистава «По ревізії» 1885 року. Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й несхожістю на жодний існуючий театр. українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх.
1907 р. Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр.У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою “Ревізора” Гоголя
Відповідь:
Читаючи твір Івана Малковича «Із янголом на плечі», мені пригадалися слова бабусі, яка завжди казала, що кожна людина має свого янгола-охоронця і він сидить у нас на правому плечі.
Пригадався один випадок. Я була в школі, батьки на роботі. Мама вранці поставила на плиту варити борщ і забула виключити. Потім вона пригадала, взяла таксі і примчала додому. Газ було виключено, а у кастрюлі - ні крпаплі рідини, при цьому вона й не згоріла. коли я повернулася додому, вона спитала мене, чи це я виключила. Я була здивована. Батько так само вдома не був. На мою думку, це зробив наш янгол, який і вберіг оселю від пожежі.
Іншим разом на мене хотіли напасти якісь хлопці, вимагали віддати їм телефон. Я подумки в ту мить на вулиці з'явився який чоловік, який прогнав хуліганів і мене провів до будинку. Це теж, гадаю, до янгола.
Тому кожен із нас справді має мати небесного охоронця, який рятує його у важкі хвилини.