Ніна Бічуя "Шпага Славка Беркути". План до розділу "Чотири портрети": I. Юлько Ващук. 1. Намальовані коні. 2. Байдужі клавіші. 3. Вимушене лицемірство. 4. Друг Славко Беркута. 5. Спалені малюнки. 6. Старий Львів. 7. Не буде Ріхтера. II. Лілі Теслюк. 1. Нова учениця. 2. Таланти. 3. Незвичайні ідеї. 4. Курси англійської від Лілі. 5. Ображені "курсанти". 6. Підготовка до вистави. 7. Вигадана хвороба. III. Стефко Вус. 1. Їжак за діжкою. 2. Стара липа. 3. Бажання плавати. 4. У ліс по гриби. 5. Смерть бабусі. 6. Батькова квартира. 7. Сирітське життя. IV. Славко Беркута. 1. У лікарні. 2. На ковзанці. 3. Пошук таланту. 4. Час спливає. 5. Мамонт. 6. Захоплення фехтуванням.
Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний».
Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові
Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Римування: паралельне.
Віршовий розмір: ямб.
Композиція: Експозиція: А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний... Зав’язка: Ой коню мій вороненький, / Біжи, коню, дорогою, / Та прибіжиш під батьків двір. Кульмінація: Ой коню мій вороненький, / А де ж мій син молоденький? Розв’язка: Та вже ж твій син оженився, / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Художні особливості (засоби) твору: Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче». Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький! Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».
Яких страждань зазнав козак у долині? - А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний...
План до розділу "Чотири портрети":
I. Юлько Ващук.
1. Намальовані коні.
2. Байдужі клавіші.
3. Вимушене лицемірство.
4. Друг Славко Беркута.
5. Спалені малюнки.
6. Старий Львів.
7. Не буде Ріхтера.
II. Лілі Теслюк.
1. Нова учениця.
2. Таланти.
3. Незвичайні ідеї.
4. Курси англійської від Лілі.
5. Ображені "курсанти".
6. Підготовка до вистави.
7. Вигадана хвороба.
III. Стефко Вус.
1. Їжак за діжкою.
2. Стара липа.
3. Бажання плавати.
4. У ліс по гриби.
5. Смерть бабусі.
6. Батькова квартира.
7. Сирітське життя.
IV. Славко Беркута.
1. У лікарні.
2. На ковзанці.
3. Пошук таланту.
4. Час спливає.
5. Мамонт.
6. Захоплення фехтуванням.
Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові
Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Римування: паралельне.
Віршовий розмір: ямб.
Композиція: Експозиція: А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний... Зав’язка: Ой коню мій вороненький, / Біжи, коню, дорогою, / Та прибіжиш під батьків двір. Кульмінація: Ой коню мій вороненький, / А де ж мій син молоденький? Розв’язка: Та вже ж твій син оженився, / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Художні особливості (засоби) твору: Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче». Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький! Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».
Яких страждань зазнав козак у долині? - А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний...