Головному герою твору Чіпці протиставляється образ Грицька. Хлопець був ровесником Чіпки, діти разом росли та грались: «Підлітки пасли худобу, а коли було нічого робити, видирали горобенят із гнізд, відкручували їм голови, а тільця розбивали ґерлиґами». Грицько дуже любив труд, мав у житті певні мрії, вподобання та мету: «Пішов він на заробітки в чужі краї, брався за будь-яку найтяжчу роботу, спав на голій землі, їв на ходу, але настав час, коли він з грошима повернувся додому, купив нову хату, землю». Проте гордовито став ставитися до інших хлопець після того, як заробив грошей: «Став на людей поглядати звисока: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда».
Мріяв посвататись Грицько до багатої жінки, проте закохався у «сусідню наймичку — веселу, моторну, працьовиту дівчину Христю». Жило подружжя дуже щасливо: «Ні лайки, ні сварки не чула їх простора, світла хата. Матері радили своїм дітям брати з них приклад». Грицько – мужній і працьовитий селянин, який на перше місце у своєму житті ставить сім’ю та родинний затишок.
...хто сказав, що для друга треба робити тiльки те, що цiкаво?
Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло — дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі — це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… і проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по—справожньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга. Пам'ятайте про це, хлопці!
На другий день наша дружба з Явою була ще бiльш скрiплена. Так би мовити, кров'ю. Бо дiд Салимон подiлився своїми враженнями про фараонську пiрамiду з нашими батьками. I батьки нашi зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому мiсцю, про яке при дiвчатах не говорять.
Святе це дiло — дружба. Найсвятiше i найчистiше почуття в свiтi. I найчистiше воно в дитинствi. Бережiть його i шануйте! Бо найвiрнiшi, найбiльшi, найкращi друзi в свiтi — це друзi дитинства. I той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гiрко буде. Бо дитинство не повторюється… I проживе той своє життя без дружби. I буде воно дуже безрадiсним, хоч, може, й довгим. I не вiдчус вiн себе по-справокньому людиною. Бо найбiльше ти Людина, коли щось робиш для друга.»
Головному герою твору Чіпці протиставляється образ Грицька. Хлопець був ровесником Чіпки, діти разом росли та грались: «Підлітки пасли худобу, а коли було нічого робити, видирали горобенят із гнізд, відкручували їм голови, а тільця розбивали ґерлиґами». Грицько дуже любив труд, мав у житті певні мрії, вподобання та мету: «Пішов він на заробітки в чужі краї, брався за будь-яку найтяжчу роботу, спав на голій землі, їв на ходу, але настав час, коли він з грошима повернувся додому, купив нову хату, землю». Проте гордовито став ставитися до інших хлопець після того, як заробив грошей: «Став на людей поглядати звисока: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда».
Мріяв посвататись Грицько до багатої жінки, проте закохався у «сусідню наймичку — веселу, моторну, працьовиту дівчину Христю». Жило подружжя дуже щасливо: «Ні лайки, ні сварки не чула їх простора, світла хата. Матері радили своїм дітям брати з них приклад». Грицько – мужній і працьовитий селянин, який на перше місце у своєму житті ставить сім’ю та родинний затишок.
Объяснение:
Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло — дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі — це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… і проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по—справожньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга.
Пам'ятайте про це, хлопці!
На другий день наша дружба з Явою була ще бiльш скрiплена. Так би мовити, кров'ю. Бо дiд Салимон подiлився своїми враженнями про фараонську пiрамiду з нашими батьками. I батьки нашi зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому мiсцю, про яке при дiвчатах не говорять.
Святе це дiло — дружба. Найсвятiше i найчистiше почуття в свiтi. I найчистiше воно в дитинствi. Бережiть його i шануйте! Бо найвiрнiшi, найбiльшi, найкращi друзi в свiтi — це друзi дитинства. I той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гiрко буде. Бо дитинство не повторюється… I проживе той своє життя без дружби. I буде воно дуже безрадiсним, хоч, може, й довгим. I не вiдчус вiн себе по-справокньому людиною. Бо найбiльше ти Людина, коли щось робиш для друга.»