СОСТАВИТЬ ПЛАН ТЕКСТА У статті «Перший симфоніст української прози» Олесь Гончар зазначив: «З
появою романів і повістей Панаса Мирного в українську прозу ринула повінь
народного життя з усім розмаїттям людських характерів, із істинністю
народного мислення, із незвичайно багатим емоційним світом простих
людей. Погляд письменника найчастіше спокійний і мудрий, однак ніде він
не приховує, на чиєму боці його глибинні симпатії. Найближчі йому люди
прості, нехитрі, люди, що не втратили почуття честі і совісті». Тож давайте
розглянемо, у чому полягають секрети його майстерності, визначимо
значення творчості Панаса Мирного для розвитку української літератури.
Панас Мирний — це унікальна, різносторонньо обдарована
особистість, він писав і малі прозові твори, і психологічний роман, є в нього і
драматургічні твори, і поезії, а також переклади. За сімдесят один рік життя
він розглянув багато життєвих тем і проблем, за що і вдячні справжньому
митцю слова читачі.
Еволюція жанру у творчості Панаса Мирного розпочалась у містах
Полтавщини, де він займався фольклористичною діяльністю. Починав
майбутній відомий письменник із найпростіших жанрів - віршів "Україні" та
оповідання "Лихий попутав". Поетична спадщина Панаса Мирного налічує
близько трьохсот віршів. Творча особистість письменника не буде окреслена
повністю без його перекладацької діяльності. Це переклад творів Пушкіна,
Лєрмонтова, Островського, Шекспіра, оригінальний переспів "Слова о полку
Ігоревім" - "Дума про військо Ігореве".
Творчий доробок Панаса Мирного дуже великий, але в історію
української літератури він увійшов як автор психологічної прози. Прозаїк
створив величезний роман " Хіба ревуть воли, як ясла повні? ", який шість
разів перевидавав, доповнюючи все новою інформацією та сюжетом.
У ньому автор не виявляє позитивного чи негативного ставлення до героїв,
він дає їм характеристики для повного бачення стану душі, ніби сам
намагається виправдати їх, адже кожен із них за щось боровся, чогось
прагнув і вважав, що це правильно. Панас Мирний писав майже в усіх
прозових жанрах, актуальних на той час: оповідання, повісті, драматичні
твори. Сам автор не раз писав, що його п'єси "У черницях", "Перемудрив",
"Згуба", "Лимерівна" не призначені для постановки на сцені, бо насичені
психологізмом і підтекстами, а це важко передати звичайними діалогами.
Але найцікавішим є те, що Панас Мирний зумів розкрити характери героїв
завдяки їхнім думкам. Зображення почуттів у нього відбувається через
авторські само Наприклад, у творі "Лихий попутав", коли
колишній селянин Василь, якого вже зіпсувало місто, робить покриткою
селянську дівчину Варку. Лише з її думок читач відчуває проблему її
занепаду: негативний вплив міста на селянина.
У своїх творах Панас Мирний обирає такий стиль, щоб читач сам
вчився аналізувати і мислити.
Ще однією характерною рисою творчої манери письма Панаса
Мирного є сни. Сон - це своєрідний місточок до предметного зображення
внутрішнього світу героїв. Наприклад, сни Чіпки - головного героя роману
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?", які починають вести внутрішній
психологічний конфлікт із самим собою, є відображенням іншого "я". Герой
відчуває роздвоєння свого характеру і тому страждає від жахливого болю,
який супроводжується сумнівами й покараннями.
Отже, основою художнього зображення всіх творів Панаса Мирного є
епічність. Це не тільки зовнішня форма прояву авторської свідомості, а й
еволюція мислення письменника, який став найкращим представником прози
другої половини XIX століття.
3. Переглянути відеоматеріал, який за на гостини до Панаса
Мирного! За кількістю особистих, меморіальних речей господаря
садиба Панаса Мирного — одна з найбагатших в Україні. Якщо з
творчістю Панаса Мирного ми більш-менш знайомі, то якою людиною
був він не знає майже ніхто. Сам Панас Рудченко(справжнє прізвище
письменника) не любив розповідати про себе й нікому не дозволяв
публікувати бодай якісь дані зі своєї біографії. Із нашої екскурсії ви
дізнаєтеся про чин Панаса Рудченка - дійсного стацького радника,
гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки "
сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину "
лагідний, завжди лагідно звертається до вовка
турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому "
любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом".
Свідченням цього може бути одвічний потяг людини до природи. Хтось не може собі уявити відпочинку інакше, ніж роботу біля землі, вирощування овочів, фруктів чи квітів. Хтось прагне обов'язково бодай раз на тиждень виїхати з міста на природу. Коли очі стомлюються від роботи, нам радять подивитися на зелень. Є щось давнє в людині від-тих часів, либонь, коли ми були залежні від природи, близькі до неї, як дитя до матері. Може, тому так ваблять нас дерева й так шкода нам, коли їх нищать. Людина прагне знайти у природі той спокій, якого бракує їй у сучасному світі. І так було завжди.
Підтвердженням цього є твори М. Коцюбинського, який дуже тонко відчував природу. Так в новелі "Intermezzo" та в романі "Тіні забутих предків" зустрічаємо персоніфікацію образів природи. Саме в романі автор висловлює думку про те, що природа дарує людині спокій, якого немає в неї у суспільстві, де панує часто ненависть і горе. Такий спокій і затишок дарує людині лише рідний дім. От і розуміє людина: природа — це її дім.
Саме така думка все частіше є центром численних статей та виступів сучасних науковців, які розуміють, що природу, як рідний дім, треба берегти. Наразі вже всі розуміють це, а надто після чорнобильської катастрофи. Фукусима сьогодні ще раз нагадує людству, наскільки суворою вона може бути. Отож саме сьогодні ця проблема — збереження природи — є найбільш актуальною.
З усього випливає, що природа — це наш спільний дім, який маємо оберігати.