Українські степи – це нескінченне, що колишеться на вітрі море випалених під палючим сонцем трав і пряних квітів, це безкрайній простір, це відчуття суцільної нескінченності простору й часу, це почуття абсолютної волі. Все це ж можна сказати й про море – любимейшей стихії А. Айвазовского. От чому на своїй картині «Обоз чумаків» він з’єднав море й степ
Чумаки – це люди, промисел яких полягав у тому, щоб зібрати обоз із декількох возів, запряжених волами, і відправитися в Крим, де в той час добувалася сіль. Тоді це був дуже коштовний товар, буквально на вагу золота. Поїздка була непростий, сполученої з небезпеками й природними нещастями
У такі поїздки відправлялися тільки відважні, досвідчені люди, що вміли й визначати погоду по прикметах, і дорогу – по зірках. Недарма по – українському знамените скупчення зірок Чумацький Шлях називається «Чумацький Шлях».
От і на картині И. Айвазовского ми бачимо обоз чумаків у шляху. У картини відсутній композиційний центр як такий – це зроблено навмисно, щоб показати глядачеві нескінченну дорогу, по якій ідуть чумаки. Можна побачити звивисту ґрунтову дорогу в степу, що уже ними переборена, але ж скільки ще їм треба буде пройти! Обоз тільки – тільки почав в’їжджати на пагорок так, що його «хвіст» навіть і не видно, тому глядачеві картини важко представити довжина самого обозу. Можна розглянути лише фігури трьох чумаків, особливо чітко – першу
Це варта на весь зріст дівчина в національному українському одязі. Вона коштує, обернувшись назад, на пройдений шлях: чи те відміряє, скільки пройшов обоз, чи те орієнтується в часі по заходу сонця. Звичайно, чумаками були тільки чоловіка, але художникові, напевно, хотілося додати картині жіноче, ліричне почало
Художник недарма вибрав для своєї картини час заходу: сідаюче сонце по^ – особливому підкреслює красу української природи, який звичайно властиве буйство фарб. Але в променях заходу ці фарби виглядають по – іншому, приглушеннее, так щоб море, намальоване на картині в лівому куті, зливалося зі степом. Колоритні українські будиночки й млини тільки додають ліричності в загальну атмосферу цього полотна
Автор слів І.П.Котляревський. Музика народна. Тема: Розмова молодої жінки та її старого чоловіка. Ідея: молода жінка не повинна виходити за старого. Жанр: жартівливі, сатиричні пісні.
Художні засоби: Порівняння: Стояв старий з молодою, як із ягодою; старий дідуга, Ізогнувся, як дуга.
Протиставлення: Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга, А я молоденька, Гуляти раденька!
Метафора: ізгиньте, пропадіте, Всі старії кості, Не сушіте, не крушіте Мої молодості!
Звертання: Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!
Антитеза: старий з молодою; ти все спиш, а я плачу.
Чумаки – це люди, промисел яких полягав у тому, щоб зібрати обоз із декількох возів, запряжених волами, і відправитися в Крим, де в той час добувалася сіль. Тоді це був дуже коштовний товар, буквально на вагу золота. Поїздка була непростий, сполученої з небезпеками й природними нещастями
У такі поїздки відправлялися тільки відважні, досвідчені люди, що вміли й визначати погоду по прикметах, і дорогу – по зірках. Недарма по – українському знамените скупчення зірок Чумацький Шлях називається «Чумацький Шлях».
От і на картині И. Айвазовского ми бачимо обоз чумаків у шляху. У картини відсутній композиційний центр як такий – це зроблено навмисно, щоб показати глядачеві нескінченну дорогу, по якій ідуть чумаки. Можна побачити звивисту ґрунтову дорогу в степу, що уже ними переборена, але ж скільки ще їм треба буде пройти! Обоз тільки – тільки почав в’їжджати на пагорок так, що його «хвіст» навіть і не видно, тому глядачеві картини важко представити довжина самого обозу. Можна розглянути лише фігури трьох чумаків, особливо чітко – першу
Це варта на весь зріст дівчина в національному українському одязі. Вона коштує, обернувшись назад, на пройдений шлях: чи те відміряє, скільки пройшов обоз, чи те орієнтується в часі по заходу сонця. Звичайно, чумаками були тільки чоловіка, але художникові, напевно, хотілося додати картині жіноче, ліричне почало
Художник недарма вибрав для своєї картини час заходу: сідаюче сонце по^ – особливому підкреслює красу української природи, який звичайно властиве буйство фарб. Але в променях заходу ці фарби виглядають по – іншому, приглушеннее, так щоб море, намальоване на картині в лівому куті, зливалося зі степом. Колоритні українські будиночки й млини тільки додають ліричності в загальну атмосферу цього полотна
Тема: Розмова молодої жінки та її старого чоловіка.
Ідея: молода жінка не повинна виходити за старого.
Жанр: жартівливі, сатиричні пісні.
Художні засоби:
Порівняння:
Стояв старий з молодою, як із ягодою; старий дідуга, Ізогнувся, як дуга.
Протиставлення:
Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга, А я молоденька, Гуляти раденька!
Метафора:
ізгиньте, пропадіте, Всі старії кості, Не сушіте, не крушіте Мої молодості!
Звертання:
Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!
Антитеза: старий з молодою; ти все спиш, а я плачу.
Звуконаслідування: кахи-кахи; хи-хи.