Составьте краткий конспект литературно-критического материала (вступление, рассказ о каждой из трех книг - 8-9 предложений).
ДРЕВНЕЙШИЕ рукописных книг РУСИ-УКРАИНЫ
Когда же возникли древнейшие рукописные книги? Они были созданы на украинских землях и дошли до нас, начиная свое
летоисчисление с середины Х в. С введением христианства на Руси-Украины (988) оживился развитие торговли, ремесел, внешней политики и культуры, и привело к развитию письменности.
Расцвет Киевского государства в Х-ХI вв. связан с именами князей Владимира Великого и Ярослава Мудрого. Для укрепления христианства и распространение греко-византийской культуры Владимир Великий основал в Киеве школу для детей высших слоев общества. Один из первых летописей рассказывает, что матери детей, взятых на обучение, плакали, потому что тогда еще не понимали, насколько важна для человека является образование. С этого времени не только в Киеве, но и в других городах Руси-Украины начали открывать школы. Ярослав Мудрый, который прославился любовью к книгам, при Софийском соборе открыл первую библиотеку, которую позже был потерян и не найден до сих пор.
Существуют научные версии о возникновении письменности еще в дохристианский период, однако в нашем изложении мы будем принимать во внимание лишь письменные памятники, дошедшие до нас. Ведь именно эти книги - неоспоримые документы, на основе которых можно делать определенные утверждения. К ним относятся: Остромирово Евангелие, Изборник Святослава (1073), Изборник (1076) и др.
Остромирово Евангелие - самая древняя датирована рукописный памятник церковнославянского языка Киевского государства. Это произведение переписан в 1056-1057 гг. С болгарского оригинала дьяком Григорием для новгородского посадника Остромира, от имени которого Евангелие получило название. Остромирово Евангелие содержит избранные евангельские чтения. Хотя это произведение написано на старославянском мовою1, однако в нем имеются вкрапления живой речи Руси-Украины. Рукопись достопримечательности, который насчитывает 294 листы большого формата, по-искусно украшенный цветными инициалами, заставками, тремя миниатюрами евангелистов Иоанна Луки и Марка.
Второй датированной древнерусской письменной достопримечательностью является Изборник Святослава (1073). Это - архаичная рукописная хрестоматия, содержащая
различные выражения и фрагменты из богословских сочинений. Книга имеет энциклопедический содержание, в ней затронуты проблемы христианского богословия, растолковываются положения Библии об обращении в повседневной жизни. Здесь приведены сведения по астрономии и астрологии, математики и физики, истории, философии, грамматики, зоологии, ботаники, логики и этики. Изборник переписал дьяк Иван с другими писцами для киевского князя Святослава Ярославича с болгарского источника, составленного в начале Х в. для болгарского царя Си-МеОН. Изборник Святослава содержит более 380 статей, принадлежащих 25 авторам (в основном византийцам).
Третья датирована письменный памятник - Изборник (1076) - составлена по материалам рукописей княжеской библиотеки Софийского собора. Эта книга содержит самые разнообразные сведения духовного и философского содержания - размышления о истинную веру, поучения детям и тому подобное.
Кстати говоря...
До нашего времени дошло лишь 33 книги, созданные в XI в., А за последующие три века - 1460, хотя их было десятки тысяч.
Володимир Винниченко "Момент"
Цитати, які розкривають особливості світогляду героїв
1. "Літали сплетені коханням метелики або в щасливому безсиллі сиділи на листку й поводили вусиками. В траві парами кишіли кузьки. Одбувався великий, прекрасний процес життя. Люблю я цей процес у лісі, в полі! Чистий він, не скалічений цими моралями людей, не заслинений лицемір'ям похоті, сильний, одвертий, простий. Люблю цих кузьок, пташок, цих маленьких, несвідомих протестантів проти лицемір'я старшого брата свого – людини".
2. "Оддаючись зо всею силою цьому процесові або, як сказав би цей брат-людина, "зо всім цинізмом", вони, ці кузьки, метелики, ніби говорять йому: "На, дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнорождених, у нас нема пашпортів, моралів, "уложеній о наказаніях", ми маленькі, здорові, чисті циніки".
3. "Ми з Мусею дивились на їх, а вони літали, повзали круг нас, ці циніки, вилізали парами, сплетені коханням, нам на коліна, сідали на голови. Квітки дивились на нас і пашіли духом кохання і цвіту. Берези шептались між собою, оголені, білі берези".
4. "Ми – двоє людей, загнаних другими людьми, – сидимо і маємо зараз через щось іти ще до якихось інших людей, що десь стоять у цьому лісі серед його кохання і ждуть нас з смертю в руках. Ми – двоє загнаних людей, близькі, з очима, повними ласки й тепла одне до одного, з бажанням злити це тепло докупи, впитись цим теплом, цією ласкою, цим великим даром життя, ми, двоє людей, а не кузьок, – сидимо і не сміємо цього зробити, бо... бо ми ж всього кілька годин знайомі одне з одним. Ми можемо зараз умерти, не стане ні моралі, ні законів, не стане ні кузьок, ні ласки, ні тепла, але ми... не сміємо".
5. "Як мене вб'ють, а ви зостанетесь живі... Напишіть так: "Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя".
6. "Це було торжество двох великих кузьок; це був вихор життя, який зміта все сміття "не треба", "не можна", це було щастя крові, мозку, нервів, кісток; це було найвище щастя народження, народження не з сліпими, а з одвертими, видющими очима душі".
7. "Наше... наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати. Розумієте мене, хороший? Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання. Ви розумієте мене?"
8. "Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так мені здається, так я зараз чую отут... – Вона показала на серце".
П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Твір був виданий 1857 року.
У центрі оповіді розповідь про «Чорну раду», що відбулася під Ніжином у 1663 році.
Матеріал для свого твору П. Куліш брав з багатьох джерел: «Истории Малороссии» М. Маркевича,— «Истории Малой России» Д. Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам у архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд, казок про козаччину. З цими творами він знайомився не тільки в численних уже тоді збірниках, а й безпосередньо з уст народу.
Це дало можливість створити низку правдивих, конкретно-історичних подій, ситуацій, обставин, а також характерів, відтворити інтереси й настрої представників різних соціальних груп тогочасного суспільства.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/chorna-rada-istoriya-napisannya